Харрі провалювався в сон. Звуки поступово зникали. Згодом він почав зауважувати, що в транспортному шумі за вікном є свій ритм, якась передбачуваність. У першу ніч він міг прокинутися від раптового різкого гудка. Але потім він уже просипався, якщо, навпаки, гудків не було. Ревіння дірявого глушника виникало не випадково, воно займало своє місце в цьому уявному хаосі. Було потрібно лише трохи часу, щоб звикнути, все одно що навчитися утримувати рівновагу на кораблі під час хитавиці.
Він домовився зустрітися з Руною наступного дня, у кав’ярні біля університету, щоб поставити кілька питань про її батька. Коли вона виходила з таксі, з її волосся усе ще стікали дощові краплі.
Уперше за довгий час він побачив уві сні Біргітту. І її волосся, що прилипло до блідого обличчя. Але вона усміхалася й була жива.
Адвокатові знадобилося чотири години, щоб звільнити Ву з-під варти.
— Доктор Лінг працює на Соренсена, — сказала, зітхнувши, Ліз на ранковій нараді. — Нхо встиг тільки запитати Ву, де той був у день убивства, і все.
— І що витяг із його відповіді наш ходячий детектор брехні? — поцікавився Харрі.
— Нічого, — відповів йому Нхо. — У його плани не входило розповідати нам усе підряд.
— Справді, нічого? От дідько, а я гадав, що ви тут фахівці з катувань водою й електрошоком.
— Хто-небудь хоче потішити мене добрими новинами? — запитала Ліз.
У відповідь шурхнули газетою. Рангсан повідомив:
— Я ще раз подзвонив у готель «Марадіз». Перший, із ким я розмовляв, сказав тільки, що до них звичайно приїжджав фа-ранг на посольській машині, а разом із ним була жінка. А той, із ким я поговорив сьогодні, повідомив, що жінка була біла й що вони спілкувалися одне з одним мовою, схожою на німецьку чи голландську.
— Норвезька, — уточнив Харрі.
— Я спробував одержати опис цієї пари, але ти ж знаєш, як це буває…
Нхо й Сунтгорн, усміхнувшись, втупили погляд у підлогу. Ніхто з них не зронив ані слова.
— У чому справа? — здивувався Харрі.
— Ми для них усі однакові, — знову зітхнула Ліз. — Сунтгорн, ти маєш з’їздити туди з фотографіями, може, у відділенні впізнають посла і його дружину.
Харрі зморщив ніс.
— Чоловік і дружина, у яких любовне гніздечко за двісті доларів на добу та ще й за декілька кілометрів від будинку, де вони живуть? Чи не занадто це складно?
— Якщо вірити тому, з ким я говорив сьогодні, вони приїжджали туди на вихідні, — сказав Рангсан. — У мене навіть дати записані.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 23“ на сторінці 1. Приємного читання.