Актуальність теми. Вегетативні дисфункції – це одна з найбільш частих патологій дитячого віку. Вона має місце у 20 % загальної популяції дитячого населення. Нині відповідно до МКХ 10-го перегляду (Женева, 1995)назви "вегетативно-судиннадистонія", "нейроциркуляторна дистонія", "вегетативний невроз", "вегетативна дизрегуля-ція", які раніше використовували для позначення функціональних порушень вегетативної нервової системи, рекомендовано замінити на "вегетативні дисфункції". Вегетативна дисфункція – це захворювання організму, що характеризується симптомокомплексом розладів психоемоційної, сенсомоторної та вегетативної активності, пов'язане з над сегментарними та сегментарними порушеннями вегетативної регуляції діяльності різних органів і систем.
Мета заняття. На основі знань про особливості клінічних проявів і діагностичних досліджень навчитися виявляти в дитини вегетативну дисфункцію; визначати її форму, вихідний вегетативний тонус, оцінювати вегетативну реактивність і вегетативне забезпечення діяльності; призначати відповідне лікування і надавати невідкладну допомогу при вегетативному кризі.
Основна література
Майданник В.Г. Педиатрия. – К.: АСК, 1999. – С. 255-279.
Додаткова література
Вейн А.М. Вегетативные расстройства. – М.: Медицинское информационное агенство, 1998. – 749 с.
Мачерет Е.Л., Мурашко Н.К., Писарук A.B. Методы диагностики вегетативной дисфункции // Український медичний часопис. – 2000. – № 2. – С. 89-94.
Допоміжні матеріали
1. Сучасна класифікація вегетативних дисфункцій.
2. Дослідження стану вегетативної нервової системи за допомогою клінортостатичної проби та кардіоінтервалографії.
3. Клінічні прояви нейроциркуляторної дисфункції в дітей.
4. Клінічні прояви вегетативно-судинної дисфункції в дітей.
5. Клінічні прояви вегетативно-вісцеральної дисфункції в дітей.
6. Основні клінічні ознаки симпато-адреналового і вагоінсулярного кризів у дітей.
7. Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій.
Сучасна класифікація вегетативних дисфункцій
Дослідження стану вегетативної нервової системи за допомогою клінортостатичної проби та кардіоінтервалографій
Для оцінки вегетативного забезпечення діяльності проводять клінортостатичну пробу: оцінюють частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск у горизонтальному положенні, потім під час переходу у вертикальне, щохвилини протягом 10 хв. Нормальна реакція на клінортостатичну пробу визначається відсутністю скарг, підвищенням частоти серцевих скорочень на 20-40 % від початкової, збільшенням систолічного і діастолічного артеріального тиску не більше ніж на 5-15 % (залежно від початкового). Зниження пульсового тиску в процесі ортостатичної проби не перевищує 50 % . На 3-4-й хвилині дослідження показники в практично здорових дітей повертаються до вихідних цифр.
Виділяють 5 патологічних варіантів клінортостатичної проби: з надмірним включенням симпато-адреналової системи (гіперсимпатико-тонічний), з недостатнім включенням симпато-адреналової системи (асимпатикотонічний, гіпердіастолічний), змішані варіанти (симпато-астенічний, астеносимпатичний).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педіатрія» автора Тяжкої О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вегетативні дисфункції“ на сторінці 1. Приємного читання.