Розділ «Вегетативні дисфункції»

Гіперсимпатикотонічний – більш різке підвищення систолічного і діастолічного артеріального тиску і пульсу, серцевий індекс також зростає, обличчя червоніє, хворий скаржиться на відчуття жару в голові (відображення гіперадаптації, пов'язаної з порушенням нервової регуляції).

Гіпердіастолічний – ізольоване надмірне підвищення діастолічного артеріального тиску при систолічному, що не змінюється чи навіть зменшується, значно зменшується пульсовий тиск і компенсаторно збільшується частота серцевих скорочень (найбільш дезадаптивний варіант клінортостатичної проби).

Асимпатикотонічний – знижується серцевий індекс, систолічний і діастолічний артеріальний тиск не змінюється або різко знижується, частота серцевих скорочень може залишатися нормальною або при зниженні пульсового тиску більше ніж на 50 % компенсаторно збільшуватися (при значному зниженні систолічного артеріального тиску можлива непритомність).

Симпато-астенічний – відразу після переходу у вертикальне положення відзначається нормальна або навіть гіперсимпатикотонічна реакція, потім на 3-6-й хвилині відзначається виражене зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску, частота серцевих скорочень зростає до 100 %, при цьому часто відзначається різка блідість, холодний піт, запаморочення, колапс.

Астеносимпатичний – у перші хвилини ортостазу відзначають різке зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску, різке збільшення частоти серцевих скорочень, потім виникає гіперсимпатикотонічна реакція, внаслідок якої артеріальний тиск повертається до початкового рівня або вище (такий варіант відзначений у 23 % дітей з пролапсом мітрального клапана).

За показниками хвилинного об'єму гіперсимпатикотонічний (і частково астеносимпатичний) варіант клінортостатичної проби відповідає надмірному, а інші – недостатньому вегетативному забезпеченню.

Для оцінки стану вегетативної нервової системи найбільш інформативною є кардіоінтервалографія – дослідження синусового серцевого ритму й оцінка його сучасними прийомами математичного аналізу. Для вивчення статистичних параметрів ритму серця досить 100 кардіоциклів, аналіз краще проводити у II стандартному відведенні. Розраховують такі показники: Мо – мода – значення кардіоінтервалу, який зустрічається найчастіше, характеризує гуморальний канал регуляції і рівень функціонування системи; АМо – амплітуда моди – число значень інтервалів, відповідних моді й виражене у відсотках загального числа кардіоциклів масиву, визначає стан активності симпатичної частини вегетативної нервової системи; ∆Х – варіаційний розмах – різниця між максимальним і мінімальним значеннями довжини інтервалів R-R у даному масиві кардіоциклів, відображає рівень активності парасимпатичної частини вегетативної нервової системи; ВПР-вегетативний показник ритму, який дорівнює 1/Мо х ДХ. Показник АМо / ∆Х характеризує баланс симпатичних і парасимпатичних впливів на серце, АМо / Мо вказує на реалізуючий шлях центрального стимулювання.

він найбільш повно інформує про напруження компенсаторних механізмів організму, рівень функціонування центрального контуру регуляції ритму серця.

Запис кардіоінтервалографії у горизонтальному і вертикальному положенні дозволяє оцінити вегетативну реактивність: нормальну (симпатикотонічну), гіперсимпатикотонічну або асимпатикотонічну.

Клінічні прояви нейроциркуляторної дисфункції в дітей

• Нейроциркуляторний синдром – постійний головний біль, запаморочення.

• Психоемоційні розлади – психоемоційна лабільність, недовірливість, схильність до нав'язливих станів, тривоги тощо.

• Синдром дизадаптації – млявість, підвищена стомлюваність, зниження працездатності, неадекватність до фізичних навантажень, метеочутливість, підвищена чутливість до гіпоксії.

• Гіпоталамічний синдром – порушення терморегуляції, ожиріння, порушення сну тощо.

• Синдром порушення транскапілярного обміну – набряклість обличчя, кінцівок, поліартралгії.

Клінічні прояви вегетативно-судинної дисфункції в дітей

Клінічні прояви вегетативно-вісцеральної дисфункції в дітей

Основні клінічні ознаки симпатоадреналового і вагоінсулярного кризів у дітей

Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій