При тривалому застосуванні розвивається звикання і пристрасть. У великих дозах усуває симптоми абстиненції у морфіністів. Як анальгетик самостійно не використовується. Препарат застосовують як протикашльовий засіб.
Омнопон – суміш гідрохлоридів алкалоїдів опію: 48-50% морфіну та 32-35% інших алкалоїдів. Не викликає спазм непосмугованих м'язів.
Етилморфіну гідрохлорид за дією на організм схожий на кодеїн, можна призначати всередину для вгамування кашлю.
Широко використовується в офтальмологічній практиці: препарат сприяє розсмоктуванню ексудатів та інфільтратів при кератитах, крововиливах після травм ока і в післяопераційному періоді.
Синтетичні замісники морфіну
Тримеперидин має сильну анальгезуючу активність, за впливом на ЦНС близький до морфіну, але менше пригнічує дихальний центр, менше збуджує центр блукаючого нерва і блювотний центр. Справляє помірну спазмолітичну дію на непосмуіовані м'язи внутрішніх органів, але підвищує тонус і посилює скорочення міометрію. Малотоксичний для дітей раннього віку, безпечний для вагітних жінок, оскільки майже не проникає крізь плацентарний бар'єр.
Ефективний при больових синдромах, пов'язаних зі спазмом непосмугованих м'язів внутрішніх органів і кровоносних судин (кишкова, ниркова, печінкова кольки та інші).
Фентаніл чинить сильну, швидку, анальгезуючу (перевищує морфін у 200 разів, промедол – у 500 разів), але короткочасну дію. Застосовують для нейролептанальгезії у поєднанні з нейролептиками. Може бути використаний для зняття гострого болю при інфаркті міокарда, ниркових та кишкових кольках. Раціонально вводити фентаніл під контролем антагоніста (налоксону, налорфіну), що усуває побічні ефекти анальгетика.
Дименоксадолу г/х має анальгезуючу і протикашльову активність, чинить протизапальну дію. Як анальгетик слабкіший ніж морфін і промедол, але менше пригнічує дихання, не підвищує тонус блукаючого нерва, володіє спазмолітичною і холінолітичною дією. Застосовують як анальгезуючий та протикашльовий засіб. Призначують також хворим бронхіальною астмою, виразковою хворобою шлунка і 12 – палої кишки. Можливий розвиток звикання і пристрасті.
Піритрамід – швидкодіючий сильний НА, сильніший за морфін у 4 рази, промедол – у 5 разів. По широті терапевтичної дії перевищує промедол у 3 рази.
Пригнічуюча дія на дихальний центр незначна, на гемодинамічні показники не впливає в терапевтичних дозах. Анальгезуючий ефект настає через 30-45 хвилин, продовжується 3-6 годин.
Тилідин чинить сильну і швидку дію. Застосовується в тих випадках, що і морфін.
Пентазоцин (діє переважно на к-рецептори) – один серед багатьох препаратів з меншою здатністю викликати наркоманію, ніж морфін та інші НА. У нього менш побічних ефектів у порівнянні з морфіном. Препарат менш пригнічує дихання, не впливає на моторну функцію ШКТ, органи виділення, симпато-адреналову систему. Застосовують, головним чином, за тими ж показаннями, що і морфін. Також використовують для знеболювання пологів (слабке проникнення крізь плаценту), дітям від 1 року.
Буторфанол володіє властивостями агоніста-антагоніста ошатних рецепторів. За виразністю анальгегичного ефекіу сильніше у 3-5 разів, ніж морфін.
Трамадол – похідне фенантрену, володіє більш слабкою (у 5-10 разів) анальгетичною дією у порівнянні з морфіном. Забезпечує тривалий (до 9 годин) ефект. У терапевтичній дозі не пригнічує дихання, не має негативного впливу на кровообіг.
Бупренорфін володіє високою спорідненістю до опіоїдних рецепторів, має високий афінітет до μ- та к- опіатних рецепторів, активніший морфіну у 20-30 разів, дія триваліша. Не пригнічує дихальний центр. Менше викликає звикання і лікарську залежність.
Налорфін за хімічною будовою близький до морфіну і відрізняється лише наявністю алільного залишку замість метильного при атомі азоту піперединового кільця. Є специфічним антагоністом морфіну. Знімає пригнічення дихання, зниження артеріального тиску, аритмії серця та інші зміни в діяльності організму, викликані морфіном. Ефективність налорфіну при отруєннях наркотичними анальгетиками пояснюють тим, що він є конкурентним антагоністом і зв'язується в організмі з ошатними рецепторами. Зв'язуючись з ними, він перешкоджає їх взаємодії з наркотичними анальгетиками: виступає в ролі "хибного" агонісга. Налорфіну притаманна помірна анальгезуюча дія, але його неможливо використовувати з цією метою, тому що він може викликати психічне збудження, тривалі галюцинації.
Налоксон є “чистим” опіатним антагоністом конкурентного типу. Позбавлений морфіноподібної активності. Застосовується при гострих інтоксикаціях наркотичними анальгетиками, а також при алкогольній комі та різних видах шоку (це пов'язано зі здатністю налоксону зменшувати гіпотензію). Діє короткочасно, тому не використовується для терапії наркоманій.
Відомі в наш час НА є лікарськими засобами для боротьби з сильним болем. Усі вони мають серйозні побічні ефекти, через що жоден препарат не задовольняє клінічну медицину. Дуже актуальною в наш час залишається проблема синтезу, так званих "великих" анальгетиків, котрі б не викликали наркоманії, звикання.
Перелік препаратів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна фармакологія“ на сторінці 7. Приємного читання.
