При комплексній фармакотерапії потрібно враховувати небезпечність поліпрагмазії (пол ітерапії). Остання є однією з причин негативної дії ліків.
Дійсну частоту уражень здоров'я внаслідок застосування ліків важко встановити. Вважають, що ураження від ліків зустрічаються приблизно у 10-15% хворих. Відомо близько 500 наіменувань ліків, які викликають ураження печінки, стільки ж – нирок, органів кровотворення. Але ускладнення лікарської терапії не мають чіткої номенклатури. Застосовуються терміни: лікарська хвороба, ятрогенні захворювання, хвороба прогресу медицини, негативна, токсична, побічна, небажана дія ліків.
Які основні негативні види дії ліків? Розрізняють негативні види дії ліків, пов'язані з фармакодинамікою (морфін пригнічує дихання, атропін викликає сухість у роті; ульцерогенна, гепатотоксична, нейротоксична, нефротоксична дія ліків), з передозуванням (саліцилати, стрептоміцини викликають втрату слуху) та повторним їх введенням (ейфорія, залежність, звикання, тахіфілаксія, абстиненція, кумуляція, алергія).
Передозування ліків часто виникає при ураженні печінки, нирок. Звикання (син. стійкість, толерантність, резистентність, виносливість) – стан, коли при повторному введенні ліків зменшується їх ефективність. Пристрасть (залежність) характеризується непереборним бажанням регулярного вживання ліків. Пристрасть, як правило, виникає до ліків, які викликають ейфорію (наркотичні анальгетики). Механізм цього явища пов'язаний з систематичним введенням ліків, які залучаються до біохімічних процесів, що відбуваються в організмі. Створюється новий, відмінний від звичайного, метаболізм в організмі.
Кумуляція (лат. cumulatio – нагромадження) викликається накопиченням в організмі активної речовини (матеріальна кумуляція) або сумацією її ефектів (функціональна кумуляція). Інколи явище кумуляції використовують, щоб досягти належного терапевтичного ефекту лікарських речовин (антибіотиків, серцевих глікозидів). Кумуляція найчастіше має не терапевтичне, а токсикологічне значення. Особливо легко інтоксикація лікарськими речовинами виникає при недостатності функції печінки і нирок.
Лікарська алергія найчастіше виникає на 7-12 день від початку вживання препарату при повторному курсі терапії. Вона спостерігається у 15-30% осіб і різноманітна за своїм характером і тяжкістю: від легких проявів на шкірі до смертельного анафілактичного шоку.
Побічні явища, що виникають при застосуванні протимікробних засобів, особливо антибіотиків, спостерігаються дуже часто. Одним з найчастіших небажаних наслідків лікування антибіотиками є поява стійких патогенних мікроорганізмів і розвиток дисбактеріозу – порушення нормального співвідношення мікрофлори шкіри та слизових оболонок.
Аномалії розвитку плода – тератогенна (від грец. teratos – потворність) дія розвивається з 3 до 10-го тижня вагітності. Тератогенна дія ліків характерна для антибіотиків, вітамінів А, Д, К, цитостатиків і інших ліків, які застосовуються у великих дозах тривалий час.
За ступенем небезпеки для ембріона лікарські засоби поділяють на три групи:
• Найнебезпечніші лікарські засоби з високим ступенем ризику тератогенного ефекту: цитостатичні, імунодепресанти, протипухлинні антибіотики, андрогени, талідомід.
• Засоби з меншим тератогенним ефектом: протиепілептичні, сечогінні (діакарб), антидіабетичні (глібенкламід, гліпізид), непрямі антикоагулянти, спирт етиловий.
• Засоби, які порівняно мало небезпечні для плода. Це велика кількість препаратів різних фармакологічних груп. їх можуть приймати вагітні жінки.
Структурні і функціональні дефекти розвитку в період ембріогенезу виникають, як правило, в перші три місяці розвитку вагітності. Приблизно у 2-4% новонароджених відмічається явне та приховане каліцтво. Близько 76% з них зумовлені вживанням ліків під чтс вагітності. Функціонально- структурні порушення формування органів плода під впливом ліків, що здатні проникати крізь плаценту, у Ш триместрі вагітності називають фетотоксичним ефектом.
Ембріотоксична дія розвивається у перші два тижні від початку запліднення. Вона є наслідком токсичної загальноплазматичної дії спочатку на опліднену яйцеклітину, а потім на ембріон. Внаслідок цього розвиток ембріона, процес імплантації (1-2 тижні) і плацснтація (3-6 тижнів) порушуються, і вагітність не розвивається, настає аборт. Це відбувається при тривалому або у великих дозах вживанні ліків. Якщо ембріотоксична дія не закінчилася абортом, то це початок тератогенної дії. Ембріотоксичні властивості можуть виявляти протипухлинні, сечогінні засоби.
Особливості впливу лікарських речовин на плід від 24 тижнів до пологів і на новонародженого вивчає спеціальний розділ фармакології – перинатальна фармакологія.
Мутагенна дія (генетична) може виникнути від вживання ліків та інших хімічних засобів жінкою, а інколи і чоловіком, у період гонадогенезу і ембріогенезу. Мутагенні ефекти лікарських речовин є лійко закріпленими у біологічному відношенні.
Бпастомогенна (канцерогенна) дія лікарських засобів практично виключається, оскільки ліки, як правило, застосовуються протягом нетривалого часу (для утворення пухлини необхідні роки). Але ліки можуть стимулювати розвиток пухлин.
Синдром відміни (загострення хвороби) розвивається при тривалому застосуванні і раптовій відміні трициклічних антидепресантів, нейролептиків, інсуліну, барбітуратів, кортикостероїдів, антикоагулянтів, клофеліну, блокаторів різних рецепторів. Щоб запобігти синдрому відміни, ці засоби відміняють поступово.
Наведені небажані наслідки, які витікають з негативної дії сучасних ліків, ні в якому разі не с аргументом проти фармакотерапії. Умови їх виникнення слід добре знати і прагнути до їх максимального усунення.
Принципи дозування ліків
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Негативні види дії ліків“ на сторінці 1. Приємного читання.
