Процес всмоктування препарату крізь шлунково-кишковий тракт, шкіру, органи дихання забезпечується в основному 4-ма типами біологічних мембран. В основі абсорбції лежать такі процеси: пасивна дифузія, полегшена дифузія, активний транспорт, піноцитоз.
Найчастіше зустрічаються мембрани першого типу, які являють собою 2 мономолекулярних шари ліпідів, по обидва боки якого знаходяться по одному шару молекул білка. Функціонують такі мембрани по типу простої дифузії чи пасивного транспорту і характеризуються такими ознаками:
• а) молекули ліків переміщуються з області з високою концентрацією в область з низькою концентрацією;
• б) швидкість транспорту пропорційна градієнтові концентрації по обидва боки мембрани:
• в) транспорт досягає стану рівноваги, коли концентрація препарату по обидва боки мембрани зрівнюється.
Шляхом пасивної дифузії проникають електроліти, слабкі органічні кислоти, спирт етиловий, ліпофільні речовини.
Мембрани другого типу (полегшена дифузія) вміщують речовини – специфічні носії, які забезпечують транспорт тільки окремих речовин. Носій з'єднується з ліками легко оборотним зв'язком і перемішується між крайніми шарами мембрани. Перенесення речовин відбувається за градієнтом концентрації і не пов'язане з затратами енергії. Швидкість такої дифузії висока, енерговитрати мінімальні. Прикладом може бути транспорт у клітину пурінових і піримідинових основ і нуклеїнових кислот.
У мембранах третього типу всмоктування ліків протікає по типу активної дифузії зі споживанням енергії. Причому, транспорт може відбуватися і проти градієнта концентрації. Забезпечується це також наявністю носія, який у процесі транспорту молекули лікарського препарату змінює свою структуру, що і потребує споживання енергії. Лікарська речовина надходить у середину клітини, а носій повертається до зовнішньої поверхні мембрани за новою частиною лікарської речовини. Цей механізм отримав назву біологічного насоса.
Мембрани четвертого типу характеризуються особливостями будови: у мембрані утворюються пори. Через такі мембрани вільно проходить вода і ліки, неелектроліти. Шляхом піноцитозу здійснюється транспорт у клітину, в основному, макромолекул (білків), а також жирних кислот, жиророзчинних вітамінів.
Мембрани четвертого типу локалізуються в клубочках нирок; у ка- нальцях нирок функціонують мембрани першого типу з ділянками другого і третього типу. У шлунково-кишковому тракті переважна частина мембран першого типу. Широка сітка капілярів має властивості мембран першого типу, в яку вставлені ділянки пористих мембран.
На шляху всмоюування ліки долають гістогематичні бар'єри, гематоенцефалічнии та плацентарний. Гематоенцефалічний бар'єр – це біологічні мембрани, які відокремлюють тканину мозку і спинномозкову рідину від крові. Особливістю гематоенцефалічного бар'єра є те, що при проходженні речовин з плазми, вони повинні проникати через павутинну оболонку. Здатність ліків проходити через гематоенцефалічний бар'єр залежить від їх розчинності в ліпідах: якщо речовина розчиняється в жирах, то вона швидко проникає в мозок і спинномозкову рідину. У дітей молодшого віку через недорозвиненість гематоенцефалічного бар'єра ліки швидше, ніж у дорослих, проходять через нього. Це обумовлює високу чутливість дітей до багатьох препаратів (снодійні, морфін, антигістамінні засоби, резерпін).
Маючи здатність проникати крізь плацентарний бар'єр, ліки потрапляють з крові матері у кров ембріона. Проникнення грунтується на тих самих механізмах, які визначають швидкість всмоктування речовин через усі біологічні мембрани. Речовини з молекулярною масою менше 500 швидко проходять крізь плацентарний бар'єр; для речовин з молекулярною масою більше 1000 плацента практично непроникна. Показником проникності плацентарного бар'єра служить час, необхідний для встановлення рівноваги між концентрацією його в крові матері і плода.
Більшість ліків в організмі плода не піддається хімічним перетворенням взагалі, тому після зниження їх концентрації в крові матері (за рахунок метаболізму і екскреції) вони можуть крізь плаценту надходити назад в організм жінки. Якщо препарат введено незадовго до пологів, то він може залишитися в організмі плода і негативно впливати на стан новонародженого. Тому, призначаючи ліки вагітним, слід враховувати період часу, який залишився до завершення пологів.
При токсикозі вагітності, гіпоксії, кровотечі, ендокринних порушеннях проникність плаценти зростає. Через неї можуть проникати такі речовини, які в звичайних умовах не проникають через плаценту. Проникність ліків через плаценту є причиною токсичної (тератогенної) дії ліків.
Розподіл ліків в організмі
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Всмоктування ліків“ на сторінці 1. Приємного читання.
