Кардіотонічні засоби
Кардіотонічними засобами називають препарати, які посилюють скорочувальну активність міокарда та усувають симптоми серцевої недостатності.
Найбільш широко використовуються в терапії серцевої недостатності серцеві глікозиди (СГ), останнім часом – несгероїдні кардіотонічні засоби.
Класифікація та препарати
| Серцеві глікозиди (СГ) | |||
| Препарати наперстянки | Препарати строфанту | Препарати конвалії, горицвіту, жовтушника та морської цибулі | Несгероїдні (неглікозидні) кардіотонічні засоби |
| Дигоксин · Дигітоксин · Кордигіт · Ланатозид · Лантозид · Ацетилдигоксин-β Метопдигоксин | Строфантин G · Строфантидину ацетат | Корглікон · Адонізид · Кардіовален · Мепросциларин | похідні арилалкіламінів (Допамін, Добутамін); · біфіридини (Амринон, Мілринон); ксантини (Еуфілін); похідні амінокислот (Суфан); похідні імідазолу (Сульмазол); поліпептиди (Глюкагон) |
Фармакомаркетинг
| Кількість у світі | Перелік нових препаратів | |||
| INN | Торговельні · марки | Поновлення за INN (останні 5 років) | % поновлення в групі | |
| 14 | 331 | 1 | 7% | Ацетилдигоксин бета (Новодигал) |
Механізм дії
Механізм дії серцевих глікозидів пов'язаний з впливом на електролітний баланс у міокарді. Інотропна дія цих препаратів базується на їх здатності підвищувати вміст Са2+ в кардіоміоцигах. Рівень вільного кальцію в клітині визначає скорочувальну здатність м'язів серця. Са2+ зв'язує в клітині модуляторний білок тропонін, який при цьому змінює свою просторову конфігурацію і звільнює скорочувальні білки актин і міозин зі створенням актоміозину. Цей процес супроводжується скороченням м'язових волокон.
Таблиця 22
Вплив іонів калію і кальцію на діяльність серця
| Функція серця | Іони калію | Іони кальцію |
| Сила серцевих скорочень | Зменшення | Збільшення |
| Частота серцевих скорочень | Зменшення | Збільшення |
| Автоматизм і збудливість міокарда | Зниження | Підвищення |
При серцевій недостатності ритмічна зміна вмісту вільного кальцію в цитоплазмі клітини протікає в'яло, пік зростання цього показника не має чіткості, що призводить до послаблення і дезорієнтації серцевих скорочень.
Препарати СГ посилюють проникнення іонів Са2+ в кардіоміоцита з позаклітинної рідини, а також сприяють звільненню його зі саркоплазматичного ретикулума. При цьому СГ втручаються на субклітинному рівні в процес передачі нервового імпульсу (зміна потенціалу на мембрані). При передачі нервового імпульсу клітинна мембрана кардіоміоциту перебуває у трьох функціональних станах: поляризації, деполяризації, реполяризації. Зниження потенціалу дії до рівня потенціалу спокою (реполяризації) проходить завдяки дії активного носія К+-Na+-АТФази, який виносить Na+ на зовнішню поверхню мембрани, а К+ – в середину клітини. СГ блокують сульфгідрильні групи вказаного ферменту і, як наслідок цього, триває деяке продовження деполяризації і затримується початок реполяризації. Збудження мембрани кардіоміоциту (збільшення Na+ в середині клітини) пов'язане зі збільшенням швидкості звільнення Са2+ зі саркоплазматичного ретикулума і виявом інотропної дії.
Цей механізм дії СГ лежить в основі зниження провідності серця і підвищення збудливості серцевого м'яза. Зниження провідності відбувається завдяки уповільненню зміни функціонального стану клітинної мембрани. З іншого боку, уповільнення реполяризації не дозволяє потенціалові спокою досягати вихідної величини в стані поляризації, що призводить до підвищення збудливості міокарда під дією СГ.
У механізмі дії СГ також відіграє роль рефлекторна дія. Інотропна дія і, як наслідок, збільшення систолічного тиску, призводить до подразнення барорецепторів дуги аорти та розвитку кардіо-кардіального рефлексу: підвищення тонусу центра блукаючого нерва та уповільнення серцевого ришу.
Негативна хронотропна дія СГ (подовження діастоли) сприяє глибшому відновленню енергетичних і пластичних процесів у міокарді.
СГ відновлюють рівень окиснених і відновлених (НАД) дихальних ферментів, що нормалізує процеси тканинного дихання в міокарді.
Біохімічний механізм дії СГ при недостатності серця зумовлений їх ірофічним впливом: нормалізуються показники енергетичного, вуглеводного, білкового, ліпідного, електролітного обміну.
Вони нормалізують обмін ферментів гліколізу та окислювального фосфорилування, збільшують вміст глікогену та АТФ, нормалізують обмін ліпідів, склад фосфоліпідів, холестерину, ліполітичну активність міокарда та обмін катехоламінів. Крім того, СГ сприяють звільненню функціональних депо катехоламінів, що також сприяє посиленню серцевих скорочень.
При цьому СГ, зменшуючи потребу міокарда в кисні, підвищують енергозабезпечення функції міокарда та коефіцієнт корисної дії серця.
Діуретична дія СГ пов'язана зі зменшенням реабсорбції Na+, СГ і підвищенням швидкості метаболізму альдостерону, стимулюючим впливом на натрійурешчний чинник.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, які впливають на серцево-судинну систему“ на сторінці 1. Приємного читання.
