В корі головного мозку, вказаних її закрутках, здійснюються функції емоціональної та психічної оцінки болю, визначаються фактори, які супроводжують і викликають біль, а наркотичні анальгетики знижують збудливість больових центрів і знімають негативну емоційну забарвленість болю.
Антиноцицептивна система забезпечує тормозний вплив на передачу больових стимулів із первинних аферентних волокон на вставні нейрони – серотонінергічні, норадренергічні, енкефалінергічні, ацетилхолінергічні.
Одним з істотних досягнень сучасної біології і медицини, які визначають значний прогрес у вивченні болю та анальгезії, є відкриття опіатних рецепторів (ОР) і їх лігандів.
За сучасними даними, ОР знаходяться в мембранах нейронів, які беруть участь у проведенні ноцицептивних імпульсів і являють собою ліпопротеїдні ділянки з високою спорідненістю до морфіну та інших НА. ОР реагують із специфічними лігандами (від лат. ligo – зв'язую) – ендогенними опіатними пептидами (опіатами).
У наш час виділяють щонайменше п'ять типів ОР: μ – (мю), δ – (дельта), σ – (сигма), ε – (епсилон), χ – (капа). Вони розрізняються по переважаючій локалізації в мозку, функціональній ролі, спорідненням до ендогенних опіатів і НА. Наприклад, морфін є μ-антагоністом, енкефаліни діють на δ-рецепгори, β-ендорфін – на ε-рецеггтори, динорфін і α-неоендорфін – на χ- рецептори.
Ефекти опіатних рецепторів
| Опіатний рецептор | Ефект |
| μ1 | Анальгезія |
| μ2 | Фізична залежність, ейфорія, пригнічення дихання |
| κ | Анальгезія, седативна дія, міоз |
| δ | Підвищення артеріального тиску, тахікардія |
| σ | Галюцинації, стимуляція травного каналу |
Опіатні рецептори локалізуються, в основному, в пресинаптичних мембранах і виконують гальмівну функцію. їх активація морфіном супроводжується гіперпсляризацією, гальмуванням аденілатциклази і поступанням в клітини іонів Са++, внаслідок чого затримується викид у синаптичну щілину медіаторів болю, ацетилхоліну, норадреналіну та ін.
Сьогодні відомо 12 пептидних ендогенних опіатів, але головними є енкефаліни (пентапептиди) і ендорфіни (великі полімери). Вони знаходяться у тих самих структурах, що і морфін, мають анапьгезуючу дію і витісняються із ОР антагоністом наркотичних анальгетиків – налоксоном. У структурі протибольових пептидів виявлені однакові ділянки ланцюга (4 залишки амінокислот, що формують альгогенну групу).
Ендогенні опіати і НА справляють вплив на всі п'ять типів ОР, але в неоднаковій мірі. Тому кінцевий фармакологічний ефект неоднозначний для кожного препарату і визначається результатом збудження різних ОР.
Таким чином, механізм анальгезії НА пов'язаний з пригніченням ноцицептивної інформації та підсиленням ролі антиноцицептивної системи, що призводить до пригнічення виділення альгогенів на всьому шляху проходження больових імпульсів. Вони пригнічують вставні нейрони спинного мозку, ретикулярну формацію, таламічні больові центри, лімбічну систему, кору головного мозку.
Фармакодинаміка
Морфін являється еталонним препаратом НА. Його отримують з опію. Тому препарати цієї групи називають опіати (що містяться в опію) і опіоїди (їх синтетичних аналогів). Основним для морфіну є вибірковий болезаспокійливий ефект. Основа механізму дії морфіну полягає у взаємодії його з ошатними рецепторами, насамперед – з μ-рецепторами. μ-Рецептори пов'язані з аденілатциклазою – відбувається пригнічення ферменту. Внаслідок взаємодії морфіну з ошатними рецепторами гальмується надходження кальцію в клітини. Одночасно активізується функція каналів калію (викликає процес деполяризації). Інші види відчуття (тактильну, температурну, слух, зір) у терапевтичних дозах він не пригнічує.
Морфін має не лише анальгезуючу, але і психофармакологічну дію. Морфіну властива універсальна антистресова дія. Під впливом морфіну відбуваються зміни в тих медіаторних системах, які беруть участь у формуванні психічних функцій – ошатних, холінергічних, адренергічних.
Морфін взаємодіє з опіатними рецепторами кори головного мозку (другий і третій рівні дії НА), внаслідок цього виникають емоційно- позитивні психотропні ефекти, які є основною причиною розвитку залежності від ліків.
Виділяють три фази дії НА на ЦНС, які слідують одна за одною:
• 1. Фаза морфінної ейфорії.
• 2. Фаза морфінного сну.
• 3. Фаза морфінної абстиненції.
Фаза морфінної ейфорії (від грец. eu – добре, phero – переношу) у ненаркомана виражена слабкіше і коротше, ніж у наркомана.
Ейфорія, викликана морфіном у середніх терапевтичних дозах, характеризується зникненням або притупленням негативних, неприємних емоцій, боязні, переживань, напруги, психічного дискомфорту. Увага перемикається на приємні роздуми, настрій поліпшується, переважають позитивні емоції, райдужне сприйняття навколишнього середовища і особистих перспектив у відриві від дійсності, розвивається байдужість до навколишнього світу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна фармакологія“ на сторінці 2. Приємного читання.
