Шляхи введення ліків

Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту

Всі шляхи застосування ліків можна умовно розподілити на ті, що застосовуються з метою місцевої і з метою резорбтивної дії.

Стратегія місцевого застосування ліків переслідує мету тривалого перебування їх молекул на місці нанесення. Для місцевої дії застосовують ліки

Пероральний шлях введення ліків.

Рис. 2. Пероральний шлях введення ліків.

при хворобливих процесах на шкірі, слизовій оболонці очей, носа, ШКТ, сечового міхура, плеври, черевини. На шкіру з цією метою ліки наносяться у вигляді мазі, гелю, пластирів, розтирок, примочок, компресів. Непошкоджений епідерміс шкіри є майже непрохідним бар'єром для речовин, розчинних тільки у воді. Добре всмоктуються речовини, що розчиняються в жирах (наркозні, фенол, гірчичне масло). Через пошкоджену поверхню ліки значно краще всмоктуються, ніж через непошкоджену. Через шкіру можна вводити ліки також за допомогою постійного струму (іонофорезу). Деякі речовини мають високу ліпофільнісгь, можуть частково проникати крізь шкіру та надходити у кров.

У медичній практиці застосовують також пряму місцеву дію на внутрішні органи. Для цього вводяггь ліки внутрішньо плеврально, внутрішньосуглобно, у спинномозковий канал, в артерію органу, в матку, міокард, у порожнину гнійника, якщо навколо утворилась капсула.

Шляхи введення ліків з метою резорбтивної дії діляться на ентеральний і парентеральний.

Ентеральний шлях – введення ліків через шлунково-кишковий тракт (enteron – кишка) включає приймання їх sub lingua, per os, per rectum. Ці способи розташовані відповідно до швидкості дії ліків в організмі. Найшвидше діють ліки при введенні їх під язик.

Парентеральний шлях – введення ліків поза шлунково-кишковим трактом. По швидкості дії ліків способи парентерального введення розташовуються таким чином: внутрішньошкірний, підшкірний, внутрішньом'язовий, ынгаляційний, внутрішньовенний, внутрішньоартеріальнии.

Позитивним при введенні ліків per os є те, що це найбільш зручний спосіб введення, рідше виникає негативний ефект (оскільки існує "біологічна фільтровка", не потрібна апаратура, участь медичного персоналу і інструментів, можна вводити рідкі і тверді лікарські форми, та цей спосіб введення ліків мес і недоліки, що лімітують його застосування.

Основним недоліком є те, шо багато речовин у ШКТ руйнуються, взаємодіють з їжею. Цей спосіб непридатний для надання швидкої допомоги (дія ліків ізстас повільно). Швидкість всмоктування ліків значною мірою залежить від ступеня наповнення шлунка і якості їжі. Ліки, в основному, всмоктуються і тонкому кишечнику. Найбільш сприятливими для вживання ліків всередину є час за 30-40 хвилин до їжі, або через 3-4 години після їжі. При патологічних станах ШКТ змінюється швидкість і повнота всмоктування ліків. Усі ліки, що всмоктуються у ШКТ, потрапляють у печінку, де зазнають хімічних перетворень та інактивації. Але досить часто ліки негативно діють на печінку.

Оральний шлях непридатний для утворення в крові точної концентрації ліків. Ліки, шо транспортуються зі шлунка й кишок, потрапляють через систему ворітної вени у печінку, де починають інактуватися ферментами – ефект первинного проходження. Дози деяких препаратів при застосуванні їх усередину мають бути значно більшими, ніж при введенні парентерально.

Крізь пряму кишку вводять ліки тоді, коли неможливо ввести їх per os,: при непритомному стані хворого, при рвоті, захворюваннях шлунка, психічним хворим. Що стосується дітей, то ректальний спосіб введення ліків залишається одним з раціональних у педіатрічній практиці. За швидкістю дії цей спосіб прирівнюється до внутрішньом'язового, дія настає через 5-15 хвилин. При цьому ліки не руйнуються в печінці, оскільки з прямої кишки надходять у кров не через воротню вену, а системою нижньої порожнистої вени, минаючи печінку. При цьому ліки проходять надійну біологічну фільтрацію, виключається негативна дія на печінку. Доза ліків при введенні per rectum більш точна, і її можна зменшити на 1/3 у порівнянні з оральним способом введення. Недоліками способу введення ліків через пряму кишку є незручність приймання лікарської форми (свічки, клізми 40-45 мл), а також те, що всмоктуються лише ті речовини, що розчиняються у воді і жирах; жири, білки і вуглеводи самі не всмоктуються і не розпадаються на менші молекули.

Особливо добре всмоктуються лікарські речовини з під'язичної області. При введенні під язик (сублінгвально) і защічно (суббукально) ліки діють швидко, обминаючи печінковий бар'єр, не вступають у контакт з соляною кислотою шлунка і ферментами травного каналу. Проте такий спосіб введення ліків може бути застосований лише для сильнодіючих речовин, а також для препаратів, які руйнуються під дією ферментів ШКТ.

Парентеральний спосіб введення поширений у сучасній медицині, має характерну перевагу перед ентеральним: більш швидке та повне надходження ліків у кров (точне дозування). Можливе введення ліків хворому в непритомному стані, ліки не руйнуються в печінці і ШКТ. Негативні моменти парентерального способу введення ліків: необхідна сувора асептика, участь медичного персоналу, наявність інструментарію (шприців), неможливість введення у вену олійних розчинів, суспензій, ліків, які викликають гемоліз, тромбоз, перехід гемоглобіну в метгемоглобін, які містять повітря, небезпека інфікування, введення лікарських засобів часто супроводжується болем.

Водночас позитивним є те, що внутрішньовенно можна вводити ліки, які при підшкірному і внутрішньом'язовому введенні викликають подразнюючу дію (кальцію хлорид, строфантин, сульфаніламіди). Внутрішньовенно вводять тільки стерильні розчини лікарських речовин.

Таблиця 1

Характеристика основних парентеральних шляхів уведення лікарських речовин

ПоказникПідшкірний шляхВнутрішньо- м'язовий шляхВнутрішньовенний шлях
Швидкість настання ефектуДля ліків, які вводяться в водних розчинахЧасто в момент ін'єкції або через декілька хвилин
через · 10-20 хвилинчерез · 10-15 хвилин
Сила дії ліківВ 2-3 рази вища, ніж при застосуванні per osВ 5-Ю разів вища, ніж при прийманні per os
Тривалість діїМенша, ніж при введенні perosМенша, ніж при підшкірному та внутрішньом'язовому введенні
Розчинність препаратуОбов'язковаНеобов'язковаОбов'язкова
РозчинникВода, інколи оліяВода, інколи оліяТільки вода, інколи – емульсії
Стерильність препарату та асептичність уведенняОбов'язкові
Відсутність подразнюючого ефектуОбов'язковаБажанаБажана

Швидкість введення у вену несильнодіючих ліків – 2-4 мл/хв, а сильнодіючих – 1-2 мл/хв. При внутрішньовенному введенні ліків відсутня біологічна фільтрація. Найраціональнішим с крапельне введення розчинів. Починають з 10-15 крапель за 1 хв, максимальна швидкість введення – 80-100 крапель за І хв.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шляхи введення ліків“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Загальна фармакологія

  • Основні етапи історії фармакології

  • Види дії ліків

  • Негативні види дії ліків

  • Принципи дозування ліків

  • Шляхи введення ліків
  • Фармакокінетика ліків

  • Всмоктування ліків

  • Розподіл ліків в організмі

  • Виведення ліків з організму

  • Комбінована дія ліків

  • Механізм дії ліків

  • Спеціальна фармакологія

  • Ненаркотичні анальгетики (ННА)

  • Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

  • Снодійні засоби

  • Седативні засоби

  • Транквілізатори (МАЛІ ТРАНКВІЛІЗАТОРИ, АТАРАК- ТИКИ, АНКСІОЛІТИКИ, АНТИФОБІЧНІ)

  • Нейролептики

  • Протисудомні засоби

  • Засоби для лікування паркінсонізму

  • Аналептики

  • Психостимулятори

  • Антидепресанти

  • Ноотропні засоби та актопротектори

  • Адаптогени

  • Лікарські засоби, що впливають на периферичну нервову систему. Ліки, які впливають на аферентну іннервацію

  • Засоби, що впливають на аферентну інервацію

  • Відхаркувальні та протикашльові засоби

  • Холіноміметики

  • Антихолінестеразні препарати

  • М-Холіноблокатори

  • Н-Холіноблокатори

  • Адренергічні засоби (Адреноміметики)

  • Антиадренергічні засоби

  • Гормональні препарати гіпоталамуса, гіпофіза, щитовидної, паращитовидної, підшлункової залоз та синтетичні цукрознижуючі засоби

  • Гормональні та антигормональні препарати гіпоталамуса та гіпофіза

  • Інсуліни

  • Пероральні гіпоглікемічні засоби

  • Препарати з активністю гормонів щитоподібної залози. Антитиреоїдні засоби

  • Препарати гормонів прищитоподібних залоз

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз та їх синтетичні аналоги

  • Естрогенні та анти естрогенні препарати

  • Прогестини та їх антагоністи

  • Андрогени

  • Анаболічні стероїди

  • Засоби, що впливають на міометрій

  • Контрацептивні засоби

  • Вітамінні препарати

  • Ферментні та антиферментні препарати

  • Ліки, що впливають на процеси тканинного обміну

  • Плазмозамінні розчини

  • Засоби, що зменшують зсідання крові

  • Засоби, що підвищують зсідання крові

  • Засоби, що впливають на еритропоез та лейкопоез

  • Антибластомні засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функції ШКТ

  • Гепатопротектори

  • Проносні засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на серцево-судинну систему

  • Антиангінальні засоби

  • Антигіпертензивні засоби

  • Периферичні судинорозширювальні засоби

  • Комбіновані гіпотензивні препарати

  • Засоби для лікування атеросклерозу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби

  • Пеніциліни

  • Інші β-лактамні антибіотики

  • Цефалоспорини

  • Тетрацикліни

  • Макроліди та азаліди

  • Аміноглікозиди та глікопептиди

  • Антибіотики різних груп

  • Фторхінолони

  • Сульфаніламідні препарати

  • Протитуберкульозні препарати

  • Антигельмінтні препарати

  • Протигрибкові препарати

  • Противірусні засоби

  • Протималярійні засоби

  • Протисифілітичні препарати

  • Антисептики та дезінфікуючі засоби

  • Засоби для лікування алергічних захворювань