Н-холінорецептори знаходяться у гангліях вегетативної нервової системи, скелетних м'язах, хромофінній тканині надниркових залоз, каротидних клубочках. Тому Н-хопіноолокатори неоднорідні: частина з них блокує Н-холінорецептори у гангліях, друга група препаратів блокує ці рецептори у скелетних м'язах. Перші називаються гангліобпокаторами та застосовуються для припинення проведення імпульсів крізь вегетативні ганглії, інші – міорелаксантами або курареподібними засобами та використовуються для розслаблення скелетних м язів.
Гангліоблокатори лише у дуже високих концентраціях мають блокуючу дію на Н-холінорецептори скелетних м'язів, а міорелаксанти тільки у дуже високих концентраціях виявляють гангліоблокуючу дію.
Більшість ганглюбпокаторів і міорелаксантів містять у молекулі два четвертинних атома азоту, що забезпечує їх взаємодію з Н-холінорецепторами.
Фармакомаркетинг
| Кількість у світі | Перелік нових препаратів | |||
| INN | Торговельні · марки | Поновлення за INN (останні 5 років) | % поновлення в груп, | |
| Гангліоблокатори | ||||
| 41 | 145 | - | - | - |
| Міорелаксанти | ||||
| 46 | 182 | - | _ | - |
Гангліоблокатори
Класифікація та препарати
| Четвертинні амонієві сполуки | Не містять четвертинного атома азоту |
| Гексаметонію бензосульфонат · Азамегонію бромід · Цимеколіну йодид · Грепірію йодид | Пемпідину тозилат · Пахікарпіну гідройодид |
• 1. Четвертинні амонієві сполуки (гексаметонію бснзосульфонат, димеколіну йодид, азамегонію бромід) погано всмоктуються з шлунково- кишкового тракту, активні при парентеральному введенні і за своєю дією сильніші за інші групи гангліоблокаторів.
• 2. Не містять четвертинні атоми азоту пахікарпіну гідройодид, пемпідину тозилат. Вони добре всмокіуються з шлунково-кишкового тракту, активні при пероральному застосуванні.
Механізм дії
Гангліоблокатори блокують Н-холінорецептори вегетативних гангліїв і викликають "фармакологічну денервацію" органів. Гангліоблокатори за хімічною структурою схожі на ацетилхолін. За рахунок катіонного угруповання вони зв'язуються з аніонним центром Н-халінорецепгорних гангліїв, і в клітинах останніх не виникає постсинаптичного потенціалу у відповідь на ефекгорні імпульси. Внаслідок конкурентного антагонізму з ацетилхоліном за Н-холінорецептори гангліїв препарати блокують ці рецептори та переривають проведення нервового імпульсу через ганглії, хоча ацетилхолін продовжує виділятися на прегангліонарних ділянках парасимпатичних та симпатичних нервів. Блокуюча дія гангліоблокаторів розповсюджується і на Н- холінорецептори каротидних клубочків, надниркових залоз, ЦНС, але в значно меншій мірі, ніж на ганглії.
Однак М-хопінорецептори органів не заблоковані, на них гангліоблокатори не діють. Тому М-холінолітики, антихолінестеразні засоби діють на організм на фоні введення гангліоблокаторів.
Фармакодинаміка
В результаті блокади гангліїв судинозвужувальних симпатичних нервів виникає розширення судин та зниження AT. Падінню AT сприяє і те, що препарати блокують Н-холінорецептори мозкового шару надниркових залоз, у результаті цього зменшується вміст адреналіну в крові.
Розширюючи периферичні судини, гангліоблокатори поліпшують кровопостачання та мікроциркуляцію в судинах кінцівок. Кров депонується на периферії, її зворот до камер серця знижується, розвантажується мале коло кровообігу, зменшується гідростатичний тиск у судинах легенів і мозку, а також поліпшуються умови роботи серця за рахунок зниження переднавантаження на міокард, особливо при гострій серцевій недостатності.
Гангліоблокатори полегшують викид крові з серця в артеріальне русло, зменшують постнавантаження на міокард.
Гангліоблокуючі засоби припиняють проведення збудження і через парасимпатичні ганглії. Тому вони викликають в організмі фармакологічні ефекти, аналогічні ефектам М-холінолітиків. Блокуючи ганглії блукаючого нерва, препарати зменшують секрецію шлункового соку, послаблюють моторику та тонус органів ШКТ, виявляють бронхорозширювальну і спазмолітичну дії, нормалізують порушену трофіку тканин.
На М-хопінорецептори гангліоблокатори не виявляють блокуючої дії. Навпаки, після їх дії збудливість М-холінорецепторів органів підвищується. Вірогідно, таким підвищенням чутливості М- холінорецепторів матки до ендогенного ацетилхоліну пояснюється посилення ії скоротливої активності та підвищення тонусу при дії пахікарпіну. Крім цього, на фоні використання гангліобпокаторів, на думку деяких авторів, підвищення тонусу міомеїрія обумовлене впливом гормональної системи.
Показання до застосування та взаємозамінність
Створення препаратів, вибірково блокуючих передачу імпульсу через ганглії вегетативної нервової системи, є важливим досягненням сучасної фармакології. При деяких патологічних станах організму вегетативна інервація може несприятливо впливати на діяльність внутрішніх органів. У таких випадках гангліоблокуючі препарати мають позитивне терапевтичне значення, що приводить ті чи інші органи в стан відносного спокою. Гангліоблокуючі препарати, що припиняють передачу збудження в гангліях, діють за принципом роз'єднання нервових центрів та ефекгорних органів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Н-Холіноблокатори“ на сторінці 1. Приємного читання.
