• 2 He слід використовувати тіазиди, якщо швидкість клубочкової фільтрації <30 мл/хв, окрім тих випадків, коли вони показані одночасно з петльовим діуретином.
• 3Антагоністам альдостерону завжди надається перевага перед іншими калій- зберігаючими діуретиками.
У разі недостатнього діуретичного ефекту показані в/в введення, комбінація діуретинів, в/в введення допаміну в діуретичних дозах (1-5 мкг/кг за 1хв.) впродовж 3-10 діб. Оцінка ефективності базується на результатах щоденного визначення маси тіла у фазі декомпенсації та 1-2 рази на тиждень протягом підтримуючого амбулаторного лікування.
ІАПФ відіграють основну роль в сучасній терапії ХСН, але не є препаратами невідкладної корекції порушень гемодинаміки. їх призначають у вигляді монотерапії або в поєднанні з іншими препаратами. ІАПФ затримують прогресування застійної СН, знижують летальність, збільшують тривалість життя хворих та поліпшують його якість.
ІАПФ призначають після скасування активної діуретичної терапії впродовж попередніх 24 год. і за відсутності гіперкаліємії з початкової (пробної) дози; якщо препарат добре переноситься, дозу поступово збільшують впродовж 2-4 тижнів до максимальної (клінічно оптимальної, цільової), яку визначає відсутність побічної дії (АГ, гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніиу в плазмі, сухий кашель тощо).
ІАПФ, які зазвичай застосовують при XCH та/або систолічній дисфункції лівого шлуночка
| Препарати | Дози, кратність прийому на добу | |
| Початкова | Цільові | |
| Рівень доказовості А – з доведеним впливом на прогноз | ||
| Еналаприл | 2,5 мг X 1–2 рази | 10–20 мг X 2 рази |
| Каптоприл | 6,25 мг ж 3 рази | 50 мг X 3 рази |
| Лізиноприл | 2,5 мг X 1 раз | 20-40 мг X 1 раз |
| Раміприл | 1,25–2,5 мг X 1 раз | 5 мг X 2 рази |
| Трандолаприл | 0,5 мг X 1 раз | 4 мг X 1 раз |
| Рівень доказовості Б – можуть застосовуватись | ||
| Фозиноприл | 5 мг X 1 раз | 40 мг X 1 раз |
| Лериндоприл | 2,5 мг X 1 раз | 10 мг X 1 раз |
| Каінаприл | 5 мг X 2 рази | 20 мг X 2 рази |
Абсолютним протипоказанням до призначення ІАПФ є двобічний стеноз ниркових артерій, ангіоневротичний набряк. Рівень креатиніну крові оцінюється впродовж першого тижня через 3 і б міс., частіше – у хворих з порушенням функції нирок і зі зміною схеми лікування.
Калійзберігаючі діуретини (КЗД) використовують в активній фазі діуретичної терапії для подолання та профілактики гіпокаліємії, гіпомагніємії та посилення діуретичної дії. Початкова доза спіронолактону в комбінації з ІАПФ (АРА II) – 12,5-25 мг на добу, а самостійне застосування – 50 мг на добу. Максимальна доза – 50 мг на добу, в комбінації з ІАПФ (АРА II) та 100-200 мг на добу без них.
Контроль безпечності лікування КЗД полягає у періодичній оцінці рівнів калію та креатиніну з відповідною, за необхідності, корекцією їх дози до стабілізації рівнів калію у плазмі. Рекомендовані терміни контролю рівнів калію та креатиніну в плазмі на фоні прийому АА: через 3 доби, через тиждень та через місяць від початку терапії, потім щомісяця протягом перших 3 міс. лікування. На рівні калію 5,0-5,5 ммоль/л потрібно знизити дозу AA вдвічі, більше за 5,5 ммоль/л – скасувати препарат.
Блокатори p-адренорецепторів призначають хворим зі стабільною гемодинамікою і XCH II-IV ФК за відсутності протипоказань і непереносності, а також за умови усунення клінічних ознак легеневого застою і набрякового синдрому. Призначення цих препаратів не показане хворим із ХСН, обумовленою клапанними або вродженими вадами серця, легеневим серцем, констриктивним перикардитом. Крім того, протипоказаннями є: БА, клінічно маніфестований бронхо-обструктивний синдром, ЧСС < 55-60 за 1 хв.; синдром слабкості синусового вузла, АВ-блокади Il-Ill ст., облітеруюче ураження артерій кінцівок із симптомами в стані спокою, CAT <90 мм рт. ст., ЦД. Лікування починають з мінімальних доз, збільшуючи їх кожні 12 тижнів до максимально переносних з урахуванням цільової дози.
Орієнтовна схема титрування р-блонаторів у хворих із XCH та систолічною дисфункцією ЛШ
| Препарат | Початкова доза (мг), кратність прийому | Добові дози (мг) на чергових етапах титрування | Цільоаа доз" (мг) |
| Бісопролол | 1,25 x 1 раз | 2,5-3,75-5-7,5-10 | 10 |
| Корведілол | 3,125 x 2 рази | 12,5-25-37,5-50 | 50 |
| Беталок | 12,5 x 1 раз | 25-50-100-150-200 | 200 |
| Небіволол | 1,25 x 1 раз | 2,5-5-7,5-10 | 10 |
Період між збільшенням доз препаратів може бути подовжений лікарем з клінічних мотивів; з іншого боку, з тих самих індивідуальних клінічних мотивів може зростати кількість етапів титрування β-блокатора за рахунок збільшення чергової добової дози не в 2, а в 1,5 рази, що також вирішує лікар. Таким чином, тривалість досягнення цільової або максимально переносної дози може індивідуально коливатися від кількох місяців до кількох тижнів.
У перші тижні прийому у деяких хворих може спостерігатися зростання ознак декомпенсації, що потребує збільшення дози діуретинів. У разі сповільнення серцевого ритму менше 55 скорочень на 1 хв. дозу зменшують або повністю скасовують.
Блокатори β-адренорецепторів у поєднанні з ІАПФ і діуретинами за XCH збільшують тривалість життя, поліпшують систолічну функцію серця і клінічний стан хворого, а також зменшують кількість госпіталізацій з приводу декомпенсації ХСН.
Блокатори рецепторів ангіотензину II. Призначення БРА кандесартану або валсартану з метою зниження ризику смерті з кардіоваскулярних причин та ризику госпіталізацій з приводу декомпенсації кровообігу рекомендується таким категоріям хворих з клінічно маніфестованою XCH та ФВ ЛШ <40-45%: пацієнтам з непереносимістю ІАПФ у вигляді кашлю або ангіоневротичного набряку; пацієнтам, що отримують ІАПФ, але не можуть лікуватися блокаторами β-адренорецепторів внаслідок протипоказань до їх призначення або їх непереносимості; пацієнтам III-IV ФК, що отримують ІАПФ та блокатори β-адренорецепторів і при цьому не отримують АА.
Комбінування ІАПФ та БРА доцільне лише за можливості регулярного моніторингу K+, креатиніну плазми й рівня AT.
Протипоказання до призначення БРА ті ж, що й для ІАПФ, за винятком ангіоневротичного набряку; поєднаний прийом ІАПФ та АА.
Правила призначення, титрування та моніторингу побічної дії БРА такі ж, що й для ІАПФ. Прояви можливої побічної дії БРА аналогічні ІАПФ, за винятком кашлю.
Блокатори рецепторів ангіотензину Il та їх дози в разі XCH
| Препарат | Дози (мг), кратність прийому на лобу | |
| початкова | максимальна | |
| Кондесартан | 4–8 х 1 раз | 32 X 1 раз |
| Валсартан | 20–40 X 2 рази | 160 X 2 рази |
| Телмісартан | 20 X 1 раз | 40–80 X 1 раз |
Серцеві глікозиди: дигоксин показаний усім хворим з XCH (HV ФК) та постійною формою ФП для нормалізації та контролю частоти шлуночкових скорочень. Для тривалого контролю комбінування дигоксину та β-адреноблокатора має перевагу над застосуванням лише одного дигоксину.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хронічна серцева недостатність“ на сторінці 5. Приємного читання.
