• 1. Аміодарон (блокатор калієвих та натрієвихз каналів) 5 мг/кг в/в протягом 1 год., подальша доза 50 мг/год до загальної 1,2 г за добу (ритм відновлюється протягом 24 год.). З наступної доби при відновленні синусового ритму переходять на таблетований прийом по 200 мг тричі на день, через декілька діб – по 200 мг двічі на день, через 3-5 діб переходять на підтримуючу дозу 200 мг 1 раз/добу Застосовується у пацієнтів з органічними ураженнями міокарда. Сповільнює частоту скорочень шлуночків. Затримує конверсію ФП до синусового ритму.
• 2. Флекаїнід – антиаритмічний препарат IC класу, вводять 2 мг/кг в/в протягом 10 хв. або 200-300 мг всередину. Застосовують одноразово, тільки при відсутності органічних уражень міокарда. Застосовують у пацієнтів з пароксизмальною ФП і не застосовують з персистуючою ФП. Відновлення синусового ритму відбувається протягом 6 год. Може подовжувати комплекс QRS і інтервал QT, підвищувати частоту скорочень шлуночків через конверсію ритму до ТП та проведення імпульсу до шлуночків у співвідношенні 1:1.
• 3. Ібутилід, антиаритмічний препарат III класу, 1 мг в/в протягом 10 хв., потім 1 мг в/в протягом 10 хв. після паузи в 10 хв. (відновлення ритму настає протягом 1 год.). Краще купує епізоди ТП, а ніж ФП. Може викликати подовження інтервалу QT та розвиток torsades de pointes ("пірует"-тахікардію). Також сповільнює частоту скорочень шлуночків.
• 4. Пропафенон, антиаритмічний препарат IC класу, 2 мг/кг в/в протягом 10 хв. (синусовий ритм відновлюється протягом 2 год.) або всередину 450-600 мг (ритм відновлюється протягом 6 год. – стратегія "таблетка в кишені"). Не підходить для пацієнтів з вираженими органічними ураженнями серця та пацієнтам з обструктивними захворюваннями легень. Може подовжувати QRS1 дещо сповільнює ЧСС, але може і мимовільно підвищувати ЧСС через конверсію ритму до тріпотіння передсердь та проведення імпульсу до шлуночків у співвідношенні 1:1.
• 5. Вернакалант 3 мг/кг в/в протягом 10 хв. Друга інфузія у дозі 2 мг/кг в/в протягом 10 хв. після паузи в 15 хв.
Дігоксин та верапаміл не є ефективними препаратами для припинення ФП. Таким чином, у пацієнтів з ФП, епізод якої розпочався нещодавно (тривалістю <48 год.), можна зробити спробу фармакологічної кардіоверсії до синусового ритму за допомогою в/в введення флекаїніду або пропафенону (якщо у пацієнта немає органічного ураження серця або якщо воно незначне), чи аміодарону (якщо є органічне захворювання серця). Обов'язковим є призначення гепарину в/в при невідкладній кардіоверсії або варфарину чи ривороксабану за три тижні до планової кардіоверсії та продовжувати оральні антикоагулянти протягом місяця після будь-якої кардіоверсії.
Електрична кардіоверсія – кардіоверсія постійним струмом є ефективним методом конверсії ФП до синусового ритму. Невідкладна електрична кардіоверсія рекомендується пацієнтам з ФП, з вираженою тахікардією або гемодинамічною нестабільністю. Проведення електричної кардіоверсії протипоказане пацієнтам з дигіталісною інтоксикацією.
За винятком випадків, коли за три тижні до процедури пацієнту була проведена адекватна і задокументована антикоагулянтна терапія або коли епізод ФП розпочався <48 год. тому, слід виконати трансезофагеальну ЕхоКГ для виключення наявності тромбу у передсерді. На випадок виникнення асистолії або брадикардії може знадобитися катетер з електродами водія ритму або зовнішній водій ритму. Успішна електрична кардіоверсія визначається припиненням ФП, що документується при наявності двох або більше послідовних зубців P після електричного розряду. Після процедури необхідно моніторування ЕКГ та гемодинамічних показників протягом 3 год., перш ніж пацієнту буде дозволено залишити клініку. Ускладнення кардіоверсії: тромбоемболічні події, післякардіоверсійні аритмії та ризики, обумовлені загальним знеболюванням. Тромбоемболічні ускладнення профілактуються за допомогою належної антикоагулянтної терапії протягом трьох тижнів перед кардіоверсією або за допомогою виключення наявності тромбу у лівому передсерді перед процедурою.
Стратегія ведення пацієнта після відновлення синусового ритму полягає в профілактиці тромбоемболічних ускладнень, контролі ЧСС та корекції ритму серця, оптимальному лікуванні супутніх серцево-судинних захворювань. Ці задачі не є взаємовиключними і можуть виконуватися одночасно. Контроль ЧСС має бути початковим підходом до ведення хворих похилого віку з ФП та неаираженою симптоматикою (1 бал за шкалою EHRA). Контроль ритму рекомендований у пацієнтів з симптомною ФП (22 балів за шкалою EHRA), незважаючи на адекватний контроль ЧСС. У пацієнтів з пароксизмальною, персистуючою або постійною ФП рекомендується здійснювати контроль ЧСС за допомогою фармакологічних засобів (β-блокатори, недигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів, препарати наперстянки або комбінації цих засобів). При ФП з передзбудженням шлуночків або у пацієнтів з ФП в анамнезі для контролю ЧСС слід надавати перевагу таким препаратами, як пропафенон або аміодарон. Доцільно ініціювати терапію з використанням протоколу гнучкого контролю ЧСС, спрямованого на забезпечення ЧСС на рівні < 110 уд/хв. у стані спокою. Доцільно застосувати стратегію більш жорсткого контролю ЧСС, якщо симптоми персистують або якщо розвивається тахікардіоміопатія, незважаючи на здійснюваний гнучкий контроль ЧСС: при цьому слід утримувати ЧСС на рівні <80 уд/хв. у стані спокою та <110 уд/ хв. при помірному фізичному навантаженні. Після досягнення цільових рівнів ЧСС рекомендоване проведення 24-годинного холтерівського моніторування ЕКГ для оцінки безпечності такого лікування. При непостійних формах ФП доцільно забезпечувати контроль ЧСС за допомогою призначення дронедарону, за винятком пацієнтів з нестабільною серцевою недостатністю III-IV функціональних класів за NYHA. Дігоксин показаний пацієнтам з CH та дисфункцією ЛШ, а також пацієнтам, які ведуть малорухомий спосіб життя.
Препарати для контролю ЧСС:
• 1. β-блокатори можуть бути особливо корисними на фоні високого адренергічного тонусу або при симптомній ішемії міокарда, що розвивається у зв'язку з ФП. Метопролол CR/XL 2,5-5 мг в/в або 100-200 мг всередину один раз на добу (ER). Бісопролол всередину 2,5-10 мг один раз на добу. Атенолол всередину 25-100 мг один раз на добу. Есмолол 10 мг в/в. Пропранолол всередину 10-40 мг 3 рази на добу. Карведилол всередину 3,125-25 мг 2 рази на добу.
• 2. Недигідропіридинові AK (верапаміл та дилтіазем). Цих лікарських засобів слід уникати у пацієнтів з систолічною серцевою недостатністю з огляду на їхній негативний інотропний ефект. Верапаміл 5 мг в/в або всередину від 40 мг 2 рази на добу до 360 мг (ER) один раз на добу. Дилтіазем всередину від 60 мг 3 рази на добу до 360 мг (ER) один раз на добу.
• 3. Дігоксин та дігітоксин ефективні для контролю ЧСС при постійній ФП у стані спокою, але не під час фізичного навантаження. У комбінації з β-блокатором вони можуть бути ефективними у пацієнтів як з серцевою недостатністю, так і без неї. Дігоксин по 0,5-1 мг в/в або всередину по 0,125– 0,5 мг один раз на добу. Дігітоксин 0,4-0,6 мг в/в або 0,05-0,1 мг всередину один раз на добу.
• 4. Дронедарон згідно рекомендацій комітету із лікарських засобів для застосування у людини (CMMP) Європейського агентства лікарських засобів, в даний час не рекомендовано його застосування для контролю ЧСС у хворих із постійною формою ФП. Також дронедарон не показаний хворим з нестабільним гемодинамичним станомном, СН, чи систолічною дисфункцією ЛШ. Дронедарон в/в не застосовується. Звичайна доза всередину 400 мг 2 рази на добу.
• 5. Аміодарон є ефективним лікарським засобом для контролю ЧСС у пацієнтів з порушеннями гемодинаміки. Аміодарон також може призначатися для тривалого лікування. Аміодарон в/в 5 мг/кг протягом 1 год. та 50 мг/год. підтримуюча доза. Щоденна підтримуюча доза всередину 100-200 мг один раз на добу. Протиаритмічні препарати І класу неефективні для контролю ЧСС.
Одночасно з контролем ЧСС вже після відновлення синусового ритму або на фоні постійної ФП необхідно проводити профілактику тромбоемболічних ускладнень. Через чотири тижні після відновлення синусового ритму та прийому оральних антикоагулянтів на фоні відсутності (0 балів) факторів ризику інсульту за шкалою CHA2DS2-VASC, припиняється антикоагулянтна терапія і хворому контролюється лише ЧСС. Якщо у хворого синусовий ритм після відновлення, або у хворого постійна форма ФП і є 1 бал за цією шкалою – пожиттєво призначається ацетилсаліцилова кислота в дозі 80-325 мг/добу. Якщо ритм відновився або у хворого постійна ФП і є 2 та більше балів – пожиттєво призначається оральний антикоагулянт під контролем MHB (2,0– 3,0). На фоні цього проводиться контроль ЧСС.
Абляція атріовентрикулярного вузла є паліативним, але незворотним методом лікування, і тому її доцільно проводити у пацієнтів, у яких фармакологічний контроль ЧСС, в тому числі за допомогою комбінацій різних лікарських препаратів, виявився неуспішним. Не слід застосовувати катетерну абляцію АВ-вузла без попередньої спроби призначення медикаментозної терапії. У пацієнтів з будь-яким типом ФП, помірною дисфункцією ЛШ (ФВ ЛШ S45%) та легкими симптомами серцевої недостатності (II функціональний клас за NYHA) може бути зважена доцільність імплантації водія ритму після абляції АВ-вузла. У пацієнтів з пароксизмальною ФП та нормальною функцією ЛШ може бути зважена доцільність імплантації водія ритму із двокамерною стимуляцією (DDD) з функцією перемикання режимів після абляції АВ-вузла.
"Upstream" терапія, спрямована на попередження або сповільнення ре- моделювання міокарда, асоційованого з АГ, СН, може знизити ризик розвитку нової ФП (первинна профілактика) або, якщо ФП вже розвинулася, зменшити ризик її рецидивування або прогресування до постійної ФП (вторинна профілактика). До "upstream" терапії при ФП зазвичай відносять лікування інгібіторами АПФ (лізиноприл, раміприл, периндоприл, квінаприл, моексиприл), БРА (лозартан, валсартан, епросартан, телмісартан), антагоністами альдостерону (спіронолактон, верошпірон, еплеренон), статинами (симвастатин, аторвастатин, розувастатин) та омегаЗ-поліненасиченими жирними кислотами. У багатьох дослідженнях доведено антифібриляторну та антифібротичну дію інгібіторів АПФ та БРА.
Лікування ТП передбачає:
• 1. Відновлення синусового ритму шляхом застосування ААП, електроімпульсної терапії, кардіостимуляції. Використовують ібутилід (ефективність 60%). В умовах виражених гемодинамічних порушень перевагу надають крізьстравохідній електрокардіостимуляції або електроімпульсній терапії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фібриляція та тріпотіння передсердь“ на сторінці 3. Приємного читання.
