Фібриляція та тріпотіння передсердь

Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера

Ведення хворого на початковому етапі починається з вивчення скарг та анамнезу. Пацієнт відповідає на наступні питання. Яким відчувається серцевий ритм під час епізоду аритмії – регулярним чи нерегулярним? Чи існують які-небудь фактори, що сприяють виникненню епізоду аритмії, наприклад, фізичне навантаження, емоційне перенапруження або прийом алкоголю? Чи є симптоми під час епізоду аритмії помірними або важкими (важкість симптомів може бути виражена за допомогою шкали EHRA3)? Чи є епізоди аритмії частими або нечастими і чи є еони тривалими або короткими? Чи є в анамнезі пацієнта супутні захворювання, такі як артеріальна гіпертензія, коронарний атеросклероз, серцева недостатність, захворювання периферичних артерій, цереброваскулярна патологія, інсульт, цукровий діабет або хронічне захворювання легень? Чи зловживає пацієнт алкоголем? Чи є ФП у членів родини пацієнта?

Клінічне обстеження має включати визначення класу проявів аритмії за шкалою EHRA (див. нижче), оцінку ризику інсульту згідно шкали CHADS2 і СНА2 DS2-VASC (див. нижче), та діагностичний пошук станів, які сприяють ФП та ускладнень аритмії (гострого або перенесеного інфаркту міокарда, гіпертрофіїЛШ, блокади ніжки пучка Гіса або шлуночкового передзбудження, ознак кардіоміопатії або ішемії).

Шкала EHRA для оцінки пов'язаних з ФП симптомів

Європейська асоціація з питань серцевого ритму (European Heart Rhythm Association): клас I – відсутність симптомів; клас Il – легкі симптоми; симптоми не порушують звичайну щоденну активність; клас ІН – важкі симптоми; симптоми порушують звичайну щоденну активність; клас IV – інвалідизуючі симптоми; симптоми виключають звичайну щоденну активність.

Діагностична оцінка. Для визначення типу ФП необхідно оцінити час початку епізоду аритмії. У більшості пацієнтів з ФП тривалістю <48 год. можна виконати кардіоверсію на фоні застосування низькомолекулярного гепарину. Якщо ФП продовжується >48 год., або якщо є сумніви щодо тривалості епізоду аритмії, перед кардіоверсією можна провести трансезофагеальну ЕхоКГ, щоб виключити наявність внутрішньосерцевого тромбу.

В план обстеження таких хворих входить проведення ехокардіографії, тести на оцінку функції щитоподібної залози (тиреотропний гормон); розгорнутий клінічний аналіз крові; сироватковий рівень креатиніну; аналіз на протеїнурію; вимірювання AT та тестів на наявність ЦД (глюкоза крові натще, глікозельований гемоглобін); показники функції печінки; проведення навантажувальних проб. Пацієнти з персистуючими ознаками дисфункції ЛШ та/або ознак ішемії міокарда є кандидатами для проведення коронароангіографії.

Стратегія ведення пацієнтів з ФП має на меті зменшення симптоматики та попередження важких ускладнень, асоційованих з ФП. Профілактика пов'язаних з ФП ускладнень проводиться за допомогою антитромботичної терапії, контролю частоти шлуночкових скорочень та належного лікування супутніх серцевих захворювань.

Стратифікація ризику інсульту та тромбоемболій

Ризик інсульту у пацієнтів з пароксизмальною ФП повинен розглядатися як подібний тому, який спостерігається при персистуючій або постійній ФП за наявності факторів ризику. Найпростіша схема оцінки ризику згідно шкали CHADS2 заснована на бальній системі, що враховує наявність у хворого серцевої недостатності (1 бал), артеріальної гіпертензії (1 бал), вік >75 років (1 бал), наявність цукрового діабету (1 бал), інсульту (2 бали). Схема стратифікації ризику інсульту CHADS2 повинна використовуватися як простий початковий (легкий для запам'ятовування), та одночас обов'язковий, інструмент оцінки ризику інсульту, що найкраще підходить для лікарів ланки надання первинної допомоги та не спеціалістів. Пацієнтам, які отримали >2 балів за шкалою CHADS2, рекомендована постійна оральна антикоагулянтна терапія, наприклад, за допомогою антагоністу вітаміну K варфарину (3-6 мг 1 раз на добу) з досягненням рівнів MHB у діапазоні 2,0-3,0, якщо таке лікування не є протипоказаним, або інгібітора фактору Xa ривороксабану по 20 мг 1 раз на добу. Якщо немає можливості проводити регулярний контроль MHB та підбирати дозу варфарину, рекомендовано використання ривороксабану, призначення якого не потребує контролю МНВ. Для пацієнтів, які отримали 0-1 бал за шкалою CHADS2, або у випадку, якщо показана більш детальна оцінка ризику інсульту, рекомендовано використовувати більш всебічний ризик-орієнтований підхід, з врахуванням інших факторів ризику тромбоемболічних ускладнень, який відображений у вигляді бальної системи оцінки, яка називається шкалою CHA2DS2-VASC.

До "серйозних" факторів ризику (раніше називалися факторами "високого" ризику) належать раніше перенесений інсульт, TIA або тромбоемболічні ускладнення, а також дуже похилий вік (а 75 років), мітральний стеноз або протезовані клапани серця. До "клінічно значущих несерйозних" факторів ризику (раніше називалися факторами "помірного" ризику) належать наявність CH з систолічною дисфункцією ЛШ (ФВ ЛШ 540%), АГ або ЦД. Інші "клінічно значущі несерйозні" фактори ризику (раніше називалися "менш валідованими факторами ризику") включають належність до жіночої статі, вік 65-74 років та наявність інфаркту міокарда, ускладнення аортальної атеросклеротичної бляшки та захворювання периферичних артерій.

Ризик-орієнтований підхід ведення пацієнтів з неклапанною ФП може позначатися акронімом СНА2 DS2-VASC – шкала оцінки ризику, що враховує наявність CH (1 бал), АГ (1 бал), вік £75 років (2 бали), наявність ЦД (1 бал), інсульту (2 бали), судинних захворювань (1 бал), вік 65-74 років (1 бал) та жіноча стать (1 бал).

Сучасні рекомендації із застосування антитромботичної терапії

Рекомендації із застосування антитромботичної терапії Грунтуються на наявності (або відсутності) факторів ризику інсульту та тромбоемболічних ускладнень, а не на штучному поділі пацієнтів на групи високого, помірного або низького ризику.

Пацієнтам, які мають один "серйозний" фактор ризику або £2 "клінічно значущих несерйозних" факторів ризику, що відповідає £2 балам за шкалою CHA2DS2-VASC, рекомендована постійна терапія оральними антикоагулянтами. Пацієнтам, які мають один "клінічно значущий несерйозний" фактор ризику, що відповідає 1 балу за шкалою CHA2DS2-VASC, рекомендовано або оральний антикоагулянт, або аспірин 75-325 мг на добу. Перевагу має оральний антикоагулянт у порівнянні з аспірином.

Пацієнтам з відсутніми факторами ризику, що відповідає 0 балів за шкалою CHA2DS2-VASC, рекомендовано або аспірин 75-325 мг на добу, або відсутність протитромботичної терапії. Перевагу має відсутність протитромботичної терапії у порівнянні з аспірином.

У випадку, коли пацієнту показана терапія оральними антикоагулянтами, дабігатран (прямий інгібітор тромбіну) в дозі 150 мг 2 рази на добу розглядається як альтернативний препарат варфарину з коригуванням дози. Дабігатран інгібує вільний тромбін в плазмі крові та викликану тромбіном агрегацію тромбоцитів, тим самим володіє як антикоагулянтними, так і антиагрегантними властивостями. Викликає подовження АЧТЧ. Прийом варфарину необхідно припинити за 5 діб до будь-якого оперативного втручання, щоб MHB могло знизитися до належного рівня. Для здійснення переходу з антагоністів вітаміну K на ривароксабан необхідно припинити застосування варфарину та почати терапію інгібіторами фактору Xa (ривароксабаном по 20 мг 1 раз на добу) вже з наступного дня при MHB 53,0. Ривароксабан не потребує регулярного контролю згортаючої системи крові. У пацієнтів, які отримують парентеральні антикоагулянти, прийом ривароксабану слід розпочинати за 0-2 год. до моменту наступного планового введення парентерального препарату (наприклад низькомолекулярного гепарину) або у момент припинення введення парентерального препарату (наприклад нефракціонованого гепарину для внутрішньовенного введення). При переході з ривароксабану на парентеральні антикоагулянти необхідно припинити прийом ривароксабану, першу дозу парентерального антикоагулянту ввести у момент, коли повинна була бути прийнята наступна доза ривароксабану.

Кардіоверсія

Кардіоверсія (відновлення синусового ритму) буває негайна та планова; медикаментозна та електрична. Кардіоверсія завжди має супроводжуватись антикоагулянтною терапією. Оральна антикоагулянтна терапія вважається обов'язковою перед плановою медикаментозною або електричною кардіверсією при ФП, епізод якої триває >48 год., або при ФП, тривалість епізоду аритмії при якій невідома. Антагоніст вітаміну K – варфарин в дозі 3-6 мг/ добу слід призначати під контролем MHB (2,0-3,0) протягом трьох тижнів перед кардіоверсією та продовжувати після кардіоверсії протягом чотирьох тижнів. При відсутності можливості контролювати MHB замість варфарину слід призначити або інгібітор Xa фактору – ривароксабан в дозі 20 мг 1 раз/ добу, або прямий інгібітор тромбіну дабігатран в дозі 150 мг 2 рази/добу, які не протребують контролю МНВ. У пацієнтів з факторами ризику інсульту 2 та більше балів за шкалою CHA2DS2-VASC або рецидиву ФП застосування варфарину або ривороксабану слід продовжувати пожиттєво, незважаючи на ритм після кардіоверсії. У пацієнтів з чітко визначеним початком епізоду ФП <48 год. кардіоверсія може бути проведена під підтримкою гепарину в/в, після чого інфузійно або підшкірно вводиться низькомолекулярні гепарини. У пацієнтів з факторами ризику інсульту після такої кардіоверсії має бути призначений оральний антикоагулянт, який застосовується надалі пожиттєво. При цьому до того часу, поки MHB не досягне терапевтичного рівня (2,0-3,0), слід продовжувати введення НФГ або НМГ. У пацієнтів, що не мають факторів ризику тромбоемболічних ускладнень, не потрібне застосування оральних антикоагулянтів. У пацієнтів з ФП, епізод якої триває >48 год., та ознаками нестабільності гемодинаміки (стенокардія, інфаркт міокарда, шок або набряк легень) слід виконати невідкладну кардіоверсію, і перед процедурою кардіоверсії призначаються НФГ або НМГ в/в. Після кардіоверсії слід розпочати терапію варфарином, риворсабаном або дабігатраном, при цьому введення гепарину потрібно продовжувати, поки MHB не досягне терапевтичного рівня (2,0-3,0). Тривалість терапії оральним антикоагулянтом (4 тижні або пожиттєво) буде залежати від наявності факторів ризику інсульту.

Від початку фібриляції передсердь до кардіоверсії необхідно контролювати частоту серцевих скорочень. У стабільних пацієнтів такий контроль може бути досягнутий пероральним застосуванням β-блокаторів (метопрололом, бісопрололом) або недигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (верапамілом або дилтіаземом). У важких пацієнтів із нестабільною гемодинамікою корисними можуть бути верапаміл або метопролол в/в. У гострому періоді рекомендоване в/в введення препаратів наперстянки або аміодарону з метою контролю ЧСС у пацієнтів з ФП та супутньою CH або за наявності АГ. За наявності передзбудження шлуночків перевагу слід надавати протиаритмічним препаратам І класу або аміодарону. Якщо є ФП із передзбудженням, протипоказані β-блокатори, недигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів, дігоксин та аденозин. У невідкладній клінічній ситуації цільовою частотою шлуночкових скорочень зазвичай є 80-100 уд/хв. У пацієнтів з низькою фракцією викиду ЛШ може застосовуватися аміодарон. ФП із низькою частотою скорочень шлуночків може відповідати на атропін {0,5-2 мг в/в), але багато пацієнтів з симптомною брадиаритмією можуть потребувати або проведення кардіоверсії, або імплантації тимчасового водія ритму з електродом у правому шлуночку.

Фармакологічна кардіоверсія. Багато епізодів ФП завершуються спонтанно в перші години або дні після свого початку. У пацієнтів з переметуючою формою ФП або при наявності нестабільної гемодинаміки у пацієнтів, незважаючи на адекватний контроль ЧСС проводиться фармакологічна кардіоверсія ФП за допомогою болюсного введення протиаритмічного препарату. У окремих амбулаторних пацієнтів може бути прийнятною повторна пероральна фармакологічна кардіоверсія, підхід "таблетка в кишені", оскільки раніше була показана безпечність такого втручання. Для проведення фармакологічної кардіоверсії ритму при ФП (яка розпочалася нещодавно) можуть бути використані декілька препаратів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фібриляція та тріпотіння передсердь“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Пульмонологія

  • Негоспітальна пневмонія

  • Аспіраційна НП

  • Госпітальна пневмонія

  • Бронхіальна астма

  • Загострення бронхіальної астми

  • Хронічне обструктивне захворювання легень

  • Легенева гіпертензія

  • Хронічне легеневе серце

  • Тромбоемболія легеневої артерії

  • Саркоїдоз

  • Муковісцидоз

  • Ідіопатичні інтерстиціальні пневмонії

  • Бронхоектатична хвороба

  • Синдром апное-гіпопное сну

  • Паління

  • Захворювання плеври

  • Сепсис

  • Гострий бронхіт

  • Захфорювання вуха, горла, носа

  • Гострий синусит

  • Гострий гнійний середній отит

  • Інфекційні захворювання

  • Гострі респіраторні вірусні інфекції та гострі респіраторні захворювання

  • ВІЛ-інфекція

  • Кардіологія

  • Захворювання аорти

  • Аневризми аорти

  • Розшаровуюча аневризма аорти

  • Міокардити

  • Інфекційний ендокардит

  • Правобічний ІБ

  • Перикардити

  • Кардіоміопатії

  • Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП)

  • Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП)

  • Аритмогенна кардіоміопатія правого шлуночка (АКМП ПШ)

  • Некомпактна КМП лівого шлуночка

  • КМП Такацубо

  • Ішемічна хвороба серця

  • Стабільна стенокардія напруги

  • Гострий коронарний синдром

  • Інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST

  • Хірургічні методи лікування ішемічної хвороби серця

  • Коронарне шунтування (KUI)

  • Дисліпідемії

  • Аритмії серця

  • Синусова тахікардія

  • Екстрасистолія

  • Пароксизмальні тахікардії

  • Фібриляція та тріпотіння передсердь
  • Раптова серцева смерть

  • Артеріальна гіпертензія

  • Лікування артеріальної гіпертензії у вагітних

  • Гіпертензивні кризи

  • Нейроциркуляторна дистонія

  • Гостра серцева недостатність

  • Хронічна серцева недостатність

  • Гіпергомоцистеїнемія

  • Хвороби сполучної тканини

  • Набуті вади серця

  • Ревматоїдний артрит

  • Системний червоний вовчак

  • Феномен Рейно

  • Захворювання суглобів

  • Подагра

  • Реактивні артрити

  • Анкілозуючий спондилоартрит (хвороба бехтерєва)

  • Остеопороз

  • Гастроентерологія

  • Хронічний гастрит

  • Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

  • Функціональна диспепсія

  • Функціональні розлади біліарної системи

  • Хронічний безкам'яний холецистит

  • Жовчнокам'яна хвороба

  • Хронічний гепатит

  • Хронічний вірусний гепатит В

  • Хронічний вірусний гепатит C

  • Аутоімунний гепатит

  • Токсичний (медикаментозний) гепатит

  • Неалкогольна жирова хвороба печінки та неалкогольний стеатогепатит

  • Хвороба Вільсона

  • Алкогольна хвороба печінки

  • Цироз печінки

  • Синдром Жільбера

  • Хронічний панкреатит

  • Синдром подразненого кишковика

  • Хронічний коліт

  • Виразковий коліт

  • Нефрологія

  • Гломерулонефрит

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Гематологія

  • Алергологія

  • Поліноз

  • Медикаментозна алергія

  • Інсектна алергія

  • Алергічна кропив'янка та набряк Квінке

  • Атопічний дерматит

  • Ендокринологія

  • Захворювання щитовидної залози

  • Дифузний токсичний зоб

  • Гіпотиреоз

  • Тиреоїдити

  • Ожиріння

  • Метаболічний синдром

  • Соматоформні розлади

  • Соматоформний розлад, недиференційований

  • Синдром хронічної втоми

  • Гостра інтоксикація опіоїдами

  • Календар профілактичних щеплень в Україні

  • Показники ряду додаткових лабораторних та інструментальних методів обстеження

  • Біохімічні методи

  • Спірографія

  • Методи обстеження в кардіології

  • Методи обстеження в гастроентерології

  • Спинномозкова пункція

  • Денситометрія

  • Опитувальники оцінки стану психоемоційної сфери

  • Невідкладні стани в терапії

  • Біль у спині

  • Важке загострення бронхіальної астми

  • Геморагічний інсульт

  • Гіпертензивний криз

  • Гіпоглікемічний стан

  • Гостра серцева недостатність

  • Гостра шлунково-кишкова кровотеча

  • Гострий коронарний синдром

  • Діабетичний кетоацидоз

  • Зневоднення

  • Колапс

  • Лихоманка

  • Непритомність

  • Ниркова колька

  • Опіки

  • Отруєння грибами

  • Отруєння етиловим алкоголем

  • Отруєння наркотичними речовинами. Морфін (опій. Омнопон, героїн, кодеїн, діонін)

  • Панкреатит

  • Пароксизмальні порушення ритму

  • Пароксизмальна шлуночкова тахікардія

  • Пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія

  • Печінкова енцефалопатія

  • Печінкова колька

  • Подагричний криз

  • Раптова (клінічна) смерть

  • Септичний шок

  • Транзиторна ішемічна атака

  • Тромбоемболія легеневої артерії

  • Укус тварини