– ІАПФ чи БРА;
– діуретини;
– дезагреганти й/або антикоагулянти;
– ААП;
– системна ензимотерапія;
– метаболічна терапія (мілдронат, триметазидин, мексикор).
• 5. Хронічний дифузний міокардит:
– курсове лікування гормонами й/або цитостатичними препаратами;
– симптоматичне лікування хронічної CH (β-блокатори, ІАПФ чи БРА, діуретини, дигоксин);
– профілактика ускладнень (дезагреганти й/або антикоагулянти, ААП);
– системна ензимотерапія;
– метаболічна терапія (мілдронат, триметазидин, мексикор).
Коментар: В разі тяжкого перебігу дифузного міокардиту можливі:
• Імплантація кардіовертера-дефібрилятора (ІКД) за наявності рецидивуючих фібриляції шлуночків (ФШ) або стійкої шлуночкової тахікардії (ШТ) та резистентності до ААП:
• імплантація трикамерного електрокардіостимулятора (EKC) у випадку тяжкої СН, рефрактерної до медикаментозної терапії, у хворих зі значними порушеннями внутрішньошлуночкової провідності із десинхронізацією скорочення шлуночків;
• трансплантація серця у випадку трансформації захворювання у дилатаційну кардіоміопатію (ДКМП).
Інфекційний ендокардит
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міокардити“ на сторінці 5. Приємного читання.
