• 7. Серцева недостатність (CH0111) та її вид (за даними ЕхоКГ).
Коментар: Специфічність етіологічного чинника найчастіше має значення лише в гострій стадії міокардиту. Надалі клінічні прояви та перебіг захворювання більшою мірою зумовлені імунними та аутоімунними реакціями, не пов'язаними з конкретним етіологічним чинником та безпосередніми процесами запалення-розрішення.
Діагностика
Анамнестичні дані та дані об'єктивного обстеження: скорочений (менш ніж 5-7 днів) чи відсутній латентний період між клінічними проявами інфекції та початком кардиту.
Коментар: Підозрювати міокардит потрібно вже за наявності тахікардіі. аритмії, астенічного синдрому після перенесеного інфекційного захворювання (грип, ангіна тощо), часті ознаки – присутність алергічного синдрому у вигляді кропив'янки, вазомоторного риніту, непереносність ліків, переважне виникнення захворювання у середньому та молодому віці, відсутність артриту, швидкий розвиток астенізації, адинамії, поступовий розвиток захворювання без виражених проявів лабораторної активності, відсутність чи слабка вираженість лабораторних показників активності процесу за наявності симптомів вираженого кардиту.
Лабораторна діагностика: 1) обов'язкові дослідження – загальний аналіз крові (ШОЕ, лейкоцити), біохімічні (С-реактивний протеїн, фібриноген, тропонін Т, лактатдегідрогеназа (ЛДГ), MB КФК, ACT, АЛТ, титри протиінфек- ційних антитіл), визначення міоглобіну сироватки крові; 2) імунологічні дослідження крові (В, Т-лімфоцити, HCT тест, за нейтрофільними гранулоцитами, циркулюючі імунні комплекси, антитіла до запального міокарда).
Еволюція найбільш частих змін ЕКГ:
I стадія (гостра) – зниження інтервалу ST з одночасним зменшенням амплітуди чи сплощенням зубця Т);
II стадія (2-3 тиждень захворювання) – поява негативних, часто симетрично загострених зубців Т;
ІII стадія – нормалізація ЕКГ змін.
Типовими є порушення провідності, серцевого ритму, зниження вольтажу зубців.
ЕхоКГ: ознаки систолічної та діастолічної дисфункції, збільшення лівих і правих відділів серця, регургітація на мітральному, тристулковому клапанах.
Ендоміокардіальна біопсія
Гострий (активний) міокардит: наявність інфільтрату (дифузного або локального) з визначенням не менше 14 інфільтрованих лімфоцитів на 1 мм2 (головним чином Т-лімфоцити (СД 45-го) або активовані Т-лімфоцити до 4 макрофагів). Кількісно інфільтрат підраховують імуногістологічно. Визначаються некроз або дегенерація, враховується фіброз, хоча він не є обов'язковим.
Хронічний міокардит: наявність не менше 14 лімфоцитів на 1 мм2 (головним чином Т-лімфоцити (СД 45-го) або активовані Т-лімфоцити до 4 макрофагів). Некроз і дегенерація звичайно не виражені. Слід урахувати фіброз.
Відсутність міокардиту: не виявляється інфільтрація клітинами, або їх кількість менше 14 на 1 мм2.
Сьогодні до використання в клінічній практиці рекомендовано сучасні гістологічні критерії – Консенсус із визначення міокардиту, асоційованого з дисфункцією серця, – застійної КМП (Даллас, США, 1998 р.).
Відповідно до Консенсусу запроваджена оцінка фіброзу:
0 – відсутній;
I ступінь – початковий;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міокардити“ на сторінці 2. Приємного читання.
