РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути:

o громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

o юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність";

o об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.

За законодавством України, не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю організацій.

Дуже часто як синоніми сприймають поняття "підприємець" та "бізнесмен". Підприємець започатковує і впроваджує справу. За статистичними даними близько 80 % малих організацій банкрутують у перші два роки своєї діяльності. Проте якщо підприємницький задум виявився успішним, то організація починає розвиватись, її діяльність стабілізується: впроваджуються ефективні технології, розвивається організаційна структура управління, завойовується певний сегмент ринку, формується імідж. Усе це забезпечує конкурентоспроможність на ринку. Перетворення ризикованої підприємницької ідеї в стабільну справу, розраховану на стійке функціонування, відображає життєвий цикл організації.

На етапі існування підприємницької ідеї переважають інтереси особистості - підприємця. На етапі формування зрілої фірми особистісні інтереси стихають і на перший план виходять інтереси самої організації. Власником такої фірми вже буде не підприємець, а бізнесмен.

Поряд із відмінностями між підприємництвом та бізнесом між ними є спільні риси. Наприклад конкурентність кожної фірми залежатиме від її спроможності проводити організаційні та технологічні зміни відповідно до кон'юктур медичного ринку. Впровадження у виробничий процес нових методів діагностики та лікування завжди пов'язано з впровадженням нових ідей, які часто пов'язані в певним ризиком. Чим більше заклад має в своєму арсеналі підприємницьких розробок, тим більші його перспективи на ринку.

1.4. Менеджери та управлінці в галузі охорони здоров'я

Особливість галузі охорони здоров'я полягає в необхідності двох типів керівників: менеджерів та управлінців. Це пов'язано з тим, що на сьогодні в галузі охорони здоров'я функціонують два типи організацій.

Перший тип - державні заклади охорони здоров'я (лікарні, поліклініки, клініки при медичних науково-дослідних інститутах, санітарно-епідеміологічні станції, центри здоров'я тощо) функціонують як організації, які не є самостійними господарюючими суб'єктами. Такі заклади охорони здоров'я отримують фінансування з державного бюджету, держава чітко визначає і контролює всі статті витрат. Згідно з Конституцією, в Україні медична допомога надається населенню безкоштовно, й державні лікувально-профілактичні заклади не можуть установлювати за неї плату. Перелік медичних послуг, які можуть сплачуватися пацієнтами, не значний. Тому керівника державного лікувально-профілактичного закладу можна назвати управлінцем, а не менеджером.

Друга категорія управлінців - державні службовці, працівники органів державної влади, керівники органів управління охороною здоров'я. Вони формують державну політику та стратегію в галузі охорони здоров'я, організовують соціальне управління охороною громадського здоров'я.

Другий тип - заклади охорони здоров'я недержавної форми власності, що функціонують як самостійні господарюючі суб'єкти в умовах ринку. Управління такими закладами забезпечують менеджери в галузі охорони здоров'я.

Першим документом, у якому зазначенло, що медичний менеджмент є новою для України спеціальністю, була програма реорганізації медичної допомоги "Перс-пектива-2010". Ця програма була схвалена на Першому всеукраїнському з'їзді медичних працівників у 1999 р.

У програмі зазначалось: "Медичний менеджмент - це цілком нова кваліфікація. Менеджер у сфері медичної допомоги керує інфраструктурою з метою ефективної організації діяльності надання медичних послуг. Такий спеціаліст має, з одного боку, підпорядковувати організаційні структури медичної допомоги завданням виконання замовлення, а з іншого - представляти інтереси сфери професійної медичної діяльності перед замовником з інших сфер, наполягаючи на таких обмеженнях параметрів замовлення, які продиктовані закономірностями організації охорони здоров'я.

У 2002 р. указом Президента України була затверджена "Концепція розвитку охорони здоров'я населення України". Згідно якої реформування системи охорони здоров'я передбачає здійснення заходів, спрямованих на здійснення інноваційної і кадрової політики в галузі.

Сутність інновації полягає в започаткуванні підготовки фахівців за новими спеціальностями:

♦ менеджер охорони здоров'я;

♦ економіст охорони здоров'я;

♦ спеціаліст з інформатики охорони здоров'я.