Розділ «11.5. Підготовка провізорів та фармацевтів»

11.5.1. Тенденції фармацевтичної освіти в різних країнах світу

Умови прийому до фармацевтичних закладів освіти. Основною умовою прийому до фармацевтичних вищих навчальних закладів у країнах Європи є 11-13-річне навчання в загальноосвітній школі.

У Бельгії необхідно навчатися 12 років у школі. Володарі шкільних атестатів автоматично мають право навчатися у фармацевтичних Вузах без обмежень.

В Данії також потрібно 12 років шкільного навчання. Оскільки кількість охочих поступити в фармацевтичні Вузи приблизно в три рази більше необхідної кількості фахівців, то вводиться конкурсна основа до вступу в такі заклади освіти. Три чверті студентів приймаються на конкурсній основі. Для вступу потрібно мати достатньо високий середній бал атестату з високими оцінками з хімії, фізики і математики. Остання чверть студентів приймається на основі інших обставин, таких як досвід роботи, соціальні чинники, період очікування надходження (якщо людина вже декілька років наполегливо намагається поступити), тривалість перебування закордоном.

Для вступу в фармацевтичні вищі навчальні заклади Німеччини потрібно закінчити 13-річний шкільний курс навчання. Конкурс під час вступу до фармацевтичних Вузів складає близько 3-х чоловік на місце. 60 % абітурієнтів приймаються на основі конкурсу атестатів (загальний бал). У 40 % випадків приймаються до уваги різні чинники, на зразок тих, що діють в Данії, а також рівень доходу абітурієнта.

В Іспанії необхідна 11-річна шкільна освіта і потім ще рік передуніверситет-ської освіти, коли учні повинні вибрати певну спеціалізацію (мистецтво, біологічні науки, технології, тощо). Учні, які хочуть надалі вивчати фармацію повинні вибрати біомедичну спеціалізацію. В кінці року проводиться екзамен з підготовчого курсу. Потім проводяться загальні вступні іспити до Вузів, які долають близько 80 % абітурієнтів. Кількість місць на фармацевтичні факультети визначає щорічно Комітет, що складається з представників Міністерства охорони здоров'я й вищого навчального закладу. Кількість місць, як правило, відповідає кількості абітурієнтів.

В Італії діє 13 річне шкільне навчання. На останньому році шкільного навчання учні спеціалізуються по різних напрямах. Проте вибір спеціалізації не впливає на вибір вищої освіти. Шкільний атестат зазвичай дає право його володареві поступити до вищого навчального закладу для здобування фармацевтичної освіти. Загалом які-небудь обмеження відсутні.

У Португалії потрібно закінчити 12 років шкільного навчання. На останніх роках навчання проводиться спеціалізація по різних напрямах наук і мистецтва, проте вибір такого напряму не впливає на можливість вибору подальшої вищої освіти. При прийомі до вищих навчальних закладів приймаються до уваги шкільні оцінки за останні три роки навчання. Проте вирішальними є результати вступних екзаменів з хімії і біології. Ліміт місць узгоджується з Міністерством охорони здоров'я.

Великобританія визначає за необхідне попереднє шкільне навчання протягом 12-13 років (залежно від частини країни). Спеціалізація вибрана останніми роками шкільного навчання впливає на вибір подальшої вищої освіти. Прийом в інститут проводиться на основі конкурсу атестатів при особливій увазі до оцінок з хімії. Кількість місць обмежена відповідно до наявних ресурсів вищого навчального закладу (приміщення, викладачі).

Структура і організація курсу навчання. У Бельгії щороку навчання закінчується іспитом. Існують ще додаткові проміжні іспити, що проводяться протягом року. Перший рік курсу присвячений вивченню загальних теоретичних дисциплін. А з другого року навчання починається концентрація навчання на деяких фармацевтичних аспектах. В кінці другого року проводиться іспит на проміжний диплом. Спеціальні фармацевтичні знання викладаються на 3-5 курсах. У кінці кожного року навчання проводяться іспити.

У Данії в кінці кожного курсу проводяться іспити. Останні півроку навчання вводиться спеціалізована програма з можливістю напівфакультативного (вибіркового) вивчення деяких предметів.

При вивченні фармації в Німеччині курс з кожного предмету навчальної програми зазвичай закінчується тестом або колоквіумом. Перша частина екзаменів з базисних (фармацевтичних) предметів здається після другого року навчання. Спеціальні фармацевтичні знання викладаються на 3 і 4 курсах, з них також здаються іспити. Останні іспити (третя частина) здаються після останнього року навчання (виробнича практика).

В Іспанії мінімальний курс навчання становить 5 років, а мінімальна кількість годин навчальної програми дорівнює 3000. Обов'язковий курс становить близько 55 % від загальної кількості годин. На розсуд вищого навчального закладу наступні 35 % годин розподіляються між додатковими обов'язковими предметами, а також різними факультативами, запропонованими вищим навчальним закладом. 10 % годин повністю надаються студентам для факультативних занять у ВНЗ. Всі студенти, які прослуховують обов'язкові і факультативні (вибіркові) предмети і успішно завершили виробничу практику, отримують диплом про вищу освіту.

У Люксембурзі навчання на першому курсі закінчується іспитом, здавши який можна продовжити освіту у ВНЗ інших країн.

У Португалії іспити здаються 2 рази на рік в кінці кожного семестру. їх необхідно здати для продовження навчання. Особлива увага приділяється аптечній справі (у загальнодоступних і лікарняних аптеках), виробництву і клінічному аналізу.

Програми фармацевтичних вищих навчальних закладів Великобританії узгоджуються і затверджуються Королівським Фармацевтичним товариством Великобританії. Вони можуть відрізнятися в різних ВНЗ, але схожі із основною частиною навчання. Іспити проводяться кожен семестр або в кінці року навчання. При закінченні навчання проводяться завершальні іспити. Після виробничої практики проводиться кваліфікаційний іспит з фармації, що автоматично дає право на членство в Королівському Фармацевтичному товаристві Великобританії і реєстраційне звання фармацевта.

11.5.2. Підготовка фармацевтичних кадрів в Україні

Поетапне входження України до Європейського Союзу пов'язано з рядом вимог. Зокрема, одним з першочергових завдань інтеграції до ЄС є гармонізація нормативно-правової бази України, адаптованої до стандартів та умов згідно з вимогами GMP, GDP та GPP ЄС. Друга глава GMP ES (Good Manufacturing Practice for Medicinal Products ES) повністю присвячена персоналу, де чітко визначені основні принципи та загальні вимоги до окремих працівників та професійних угруповань. Окремо підкреслено, що кожний співпрацівник повинен чітко розуміти особисту відповідальність, яка має бути задокументована. Весь персонал обов'язково повинен проходити первинне та перманентне подальше навчання відповідно до його посадових обов'язків, професії та кваліфікаційних характеристик.

Фармацевтична галузь є специфічною сферою діяльності, якість продукції якої залежить від складу персоналу, його професійних знань, умінь, навичок. Усе це визначило необхідність науково обґрунтувати розробку організаційно-методичних складових сучасних технологій управління, підготовки, перепідготовки, удосконалення та атестації персоналу фармацевтичних підприємств галузі, гармонізованих до стандартів та норм GMP, GDP та GPP ЄС.