Розділ «Тема 7. Лікарські рослини та сировина, які містять фенологлікозиди і фенолокислоти»

Застосування. У народній медицині застосовують як секретолітичний засіб, щоб прискорити виділення мокротиння і пом'якшити кашель при захворюваннях легенів і дихальних шляхів, при нирковокам'яній хворобі, затримці сечовиділення, подагрі, ревматизмі, скрофульозі. Вважають, що препарати фіалки заспокійливо діють при нервовому збудженні, серцебитті, безсонні, епілепсії, головному болю, нетриманні (або затримці) сечі. Готують відвар кореневищ 20:200 і приймають по 1 ст. л. 4-6 разів на день або 2 ч. л. кореневищ заливають 1 склянкою води, настоюють 8 год. і випивають впродовж дня. Застосовують настоянку листя 15:200 по 0,5 склянки 3 рази на день. Готують фіалковий сироп – 50 г трави заливають 150 мл окропу, настоюють 24 год., проціджують і розчиняють 200 г цукру. Приймають по 1 ч. л. 4-5 раз на день. При коклюші у дітей одночасно застосовують настоянку трави всередину і роблять зігрівальні компреси. Траву варять і ще теплою прикладають на верхню частину грудей, накладають компресний папір, вату й прибинтовують. Такі компреси тривалістю у 1-1,5 год. роблять 2 рази на день – вранці і на ніч. Одночасно п'ють по 1 ст. л. через кожні 2 год. теплий відвар. При нетриманні або затримці сечі у дітей їм дають смоктати розпарений і підсолоджений корінь.

При ангіні, стоматитах, запаленнях горла та верхніх дихальних шляхів роблять полоскання відваром трави. З цим відваром роблять припарки при набряках. Зварене листя прикладають на гнійні рани, фурункули, набряки, запалені ділянки шкіри.

Застосовують у гомеопатії при суглобовому ревматизмі та кашлі.

Щитник чоловічий (папороть чоловіча, дріоптерис чоловічий) (Dryopteris filix-mas (L.) Schott.)

Багаторічна трав'яниста спорова рослина з родини Щитникові (Dryopteridaceae) без наземних пагонів, з товстим косовисхідним кореневищем. Придаткові корені численні шнуроподібні. Щорічно на кореневищі розростається розширена розетка черешкових видовженоеліптичних, двічіперисторозсіче- них листків. Весною із внутрішньої сторони листків уздовж жилок розвивається 2-4 пари сорусів із спорангіями (орган, в якому утворюються спори) і покриваль- цем. Спори проростають у двостатевий гаметофіт – серцевидну пластинку з антеридіями, архегоніями і ризоїдами зеленого кольору. Після запліднення новий спорофіт розвивається на заростку.

Поширення. У хвойних і дубових лісах, вологих і тінистих місцях по всій Земній кулі.

Заготівля. Збирають й сушать кореневища восени.

Хімічний склад. Основними діючими речовинами є фенольні сполуки. Кореневища містять: філіцин, аспідинол, альбаспідин, філіксову кислоту, флаваспідову й філіцинову кислоти; флоропірон, дубильні речовини – 7-8 %; тритерпеноїди; вітаміни групи В; вищі аліфатичні спирти: трикозанол-1, доко- занол-1; вищі жирні кислоти. У листі знайдено ефірну олію – 0,14 %; вітамін С; флавоноїди; вищі жирні кислоти: лінолеву, гексадекатрієнову, пальмітинову, стеаринову, олеїнову, ліноленову, транс-гексадеценову, ейкозатетраєнову, ейкозатрієнову, ейкозапентаєнову, докозатетраєнову; ліпіди: моногалактозилдигліцериди, дігалактозилдигліцериди, сульфохіновозилдигліцериди, тригліцериди, фосфатидилхолін.

Застосування. Похідні флороглюцину в токсичних дозах викликають судоми, потім параліч центральної нервової системи та серця, токсично діють на скелетні м'язи, викликають запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, а після всмоктування у кров – загальне отруєння й смерть. Глисти гинуть від дії похідних флороглюцину в результаті паралічу м'язів.

З кореневищ готують густий ефірний екстракт, який застосовують проти свинячого і бичачого солітерів та дифілоботріозу. Хворому за 1-2 дні до лікування призначають поживну і легкозасвоювальну, але бідну на жири їжу, ввечері дають випити 1 склянку чаю або кави з сухарями, а на ніч – проносне; дітям можна дати настій сени, дорослим – сульфат магнію. Вранці ставлять клізму й дають хворому через 15-20 хв. двома півпорціями екстракт у капсулах або в суміші з медом, варенням чи цукром у наступних вікових дозах: віком до 2 років – 1 г, до 3 років – 1,5 г, до 4 років – 2 г, 5-6 років – 2-2,5 г, 7-9 років – 3-3,5 г, 10-17 років – 3,5-4 г, 17-50 років – 4-7 г. Через 0,5-1 годину після прийому останньої дози дають сольовий проносний засіб, потім через 1,5-2 год., легкий сніданок і, якщо через 3 години не буде дефекації, то ставлять теплу клізму, а коли головка солітера не вийде, то роблять ще 1-3 клізми.

Застосовують також у вигляді емульсії і болюсів (екстракт наполовину з порошком плодів шипшини).

При гіменолепідозі курс лікування складається з 3 циклів з перервами у 7 днів. У 1-й день дають легкозасвоювальну їжу без жирів, на ніч ставлять клізму, а ранком дають проносний засіб і приймають натщесерце екстракт у капсулах або в суміші з медом, варенням: дітям до 2 років – 0,2 г, 3-4 років – 0,3 г, 5-6 років – 0,5 г, 7-8 років – 0,6 г, 9-10 років – 0,7 г, 11-12 років – 0,9 г, 13-14 років -1г, дорослим – 1,5-2 г. Через 1,5 год. після прийому останньої дози дають проносний засіб, а ще через 1 год. – сніданок. Після перерви курс лікування повторюють.

При вживанні екстракту може виникнути подразнення шлунково-кишкового тракту: нудота, блювота, пронос, а у вагітних жінок – викидень. При всмоктуванні у кров може виникнути запаморочення, головний біль, рідше – судоми, пригнічення серцево-судинної системи, дихання, функцій печінки. При ускладненнях в залежності від симптомів призначають грілку, гаряче питво, вводять кофеїн або кордіамін, норадреналін або ефедрин, ізотонічний розчин натрію хлориду, в разі необхідності дають вдихати нашатирний спирт, а потім кисень. Застосовують тільки під наглядом лікаря з урахуванням стану хворого і того, що різниця між лікувальною і токсичною дозою невелика.

З кореневищ виготовляють філіксан, який призначають при глистових інвазіях викликаних стрічковими глистами – теніоз, теніаринхоз, дифіллоботріоз. Випускають у таблетках по 0,5 г.

Препарати папороті протипоказані вагітним, жінкам-годувальницям, дітям до 2 років, при хворобах печінки й нирок, серцево-судинній декомпенсації, виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, гострих захворюваннях шлунково-кишкового тракту, гарячкових станах, різкому виснаженні, анемії, активній формі туберкульозу.

У народній медицині застосовують у вигляді пілюль. До 2 г порошку кореневища додають 2 мл ефірної настоянки з нього, змішують, поділяють на 30 частин і роблять пілюлі. Хворому перед лікуванням впродовж дня дають тільки рідкі поживні та легкозасвоювальні страви, ввечері – 1 склянку кави або чаю, на ніч – 30 г проносної солі, а перед сном – кілька шматочків оселедця з цибулею. Наступного дня натщесерце дають 50 пілюль, по одній через кожні 2 хв.

Через 5 год. після приймання останньої пілюлі дають 30 г проносної солі і при позові до дефекації хворого садять на горщик, паповнений на 1/4 об'єму теплим молоком. Рекомендують також натщесерце з'їсти багато свіжих ягід малини. Застосовують і відвар кореневища 10:200, згущений до половини. Беруть 1 ч. л. (4-5 мл), змішують з борошном, ділять на 10 частин і викачують болюси, які дають хворому після вищенаведеної підготовки.

Для зовнішнього застосування готують настоянку – 1 частину кореневища заливають 4 частинами 70 % спирту чи міцної горілки, настоюють 14 днів, проціджують і втирають у болісні місця кілька разів на день при ревматичних, невралгічних і головних болях, ломоті. При зубному болю роблять полоскання настоянкою, розведеною водою. З свіжого листя роблять компреси на болісні місця. Траву інколи застосовують як кровоспинний засіб. Відвар кореневищ і настій трави додають до ванн при захворюваннях суглобів, судомах ніг, ранах, виразках: 50 г сухого або 100 свіжого кореневища, заливають 3 л води, кип'ятять 2 год. і виливають у вапну з водою з температурою 28-30 °С.

У народній медицині проти глистів також використовують кореневища з коренями Папороті голчатої (D. spinulosa (Mull.) О. Ktze.) та Папороті австрійської (D. austriaca (Jacq.) Woynar).

Брусниця звичайна