Розділ «Тема 7. Лікарські рослини та сировина, які містять фенологлікозиди і фенолокислоти»

Поширення. Росте на заливних луках, вогких полянах і узліссях, по обривах, берегах річок, у заплавах річок, серед чагарників, по всьому СНД.

Заготівля. Збирають і сушать кореневища з коренями восени або весною.

Хімічний склад. Сировина містить сапоніни – сангвісорбін, потерин і геп- триконтан, а також стерини, флавоноїди (кверцетин, кемпферол), антоціани, до 25 % дубильних речовин (катехін, галокатехін) і продуктів їх окислення, крохмаль, кальцію оксалат, ефірну олію, галову, елагову і щавлеву кислоти, вітамін С, каротин, сполуки марганцю, ванадію, заліза, кальцію, магнію. У листі є аскорбінова кислота (1,8 %) і ефірна олія.

Застосування. Препарати кореневищ мають в'яжучі, знеболювальні, кровоспинні, антисептичні й протицистидні властивості, звужують судини, зменшують перистальтику кишечника, збуджують м'язи серця. Застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, ентероколітах, інтоксикаційних і гастрогенних проносах, виразковому коліті, дизентерії, як кровоспинні засоби при маткових (фіброміомі, ерозіях шийки матки, в післяабортному періоді), ниркових, легеневих, шлункових, кишкових кровотечах, кровохарканнях, у томі числі у хворих на туберкульоз, при надмірних менструаціях, на грунті запалення придатків, геморагічних метропатіях.

Беруть 1 ст. л. сировини (15 г), заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 30 хв. і приймають по 1 ст. л. 5-6 разів на день, або приймають порошок по 0,5 г 3-6 разів на день. Рідкий екстракт приймають по 30-50 крапель 3-4 рази на день. При лямбліозних холециститах вводять за допомогою дуоденального зонда по 100 мл 33 % відвару кореневищ 3-8 разів на день, через 1-2 місяці курс лікування повторюють; при холециститах приймають по 1 ст. л. 10 % відвару 3-4 рази на день.

У народній медицині застосовують при болях шлунку, голови, горла, раку молочної залози, дизентерії, геморої. Приймають по 400-500 мл 10 % відвару, або по 1-2 ч. л. 3-4 рази на день 20 % настойки кореневищ на горілці.

Застосовують при трихомонадних кольпітах, ерозіях шийки матки, фіброміомі та запаленні матки у вигляді спринцювань і тампонів з відваром кореневищ. У матку вводять за допомогою спринцівки рідкий екстракт. При виразкових колітах і дизентерії беруть 1 ст. л. 20 % горілчаної настойки кореневищ, розводять в 1 склянці води і вводять у пряму кишку. Відваром кореневищ полощуть рот при стоматиті та гінгівіті, промивають при запаленні вен ніг, у тому числі виразках, варикозному розширенні, гнійних ранах, пролежнях, кровотечах, роблять примочки при запальних процесах і виразках. Використовують витяжку, яку отримують настоюванням 1 ч. л. кореневищ в 1 склянці окропу впродовж 1-3 годин. Рани й виразки також присипають порошком кореневищ. При геморої приймають сидячі ванни з міцним відваром кореневищ або всієї рослини.

Молоді листочки та пагони додають до салатів, юшок; молоде зварене кореневище – до салатів.

Родіола рожева (Золотий корінь) (Rhodiola rosea L.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Товстолисті (Crassulaceae) з розгладженим бульбовидним, ззовні золотистим, а на зломі білим кореневищем і прямостоячим гіллястим стеблом висотою до 50 см. На ньому розташовані чергові товсті сидячі, видовженояйцеподібні листки. Жовті або зеленуваті квітки одностатеві, зібрані у густі грона. Цвіте у червні-серпні. Плід – довгаста листянка.

Поширення. Росте по кам'янистих схилах, берегах річок, на скелях полярно-арктичних і альпійських районів північної зони Європейської частини, на Уралі, у заполярних районах Якутії, у Сибіру, на Далекому Сході, у Карпатах.

Заготівля. Збирають й сушать кореневища.

Хімічний склад. Сировина містить флавоноїди, глікозиди родіолізид і салідрозид, тирозол, ефірну олію (до 5 %), дубильні речовини (15,6 %), антраглікозиди, щавлеву, галову, бурштинову, лимонну і яблучні кислоти, фітостерини, жири, воски, смоли, білки, крохмаль та інші.

Застосування. Родіола стимулює центральну нервову систему, нормалізує вищу нервову діяльність при неврозах, підвищує артеріальний тиск, збільшує кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну в крові, проявляє антитоксичну дію щодо деяких наркозних і снодійних препаратів, метгемоглобіноутворювачів, фосфорорганічних сполук, має адаптогенну дію – посилює опірність організму до несприятливих умов. Застосовують здоровими особами при розумовій та фізичній перевтомі, схильності до астенізацїі при роботі, неврозах, вегетативносудинних дистоніях, астенічному синдромі, загальному ослабленні після виснажливих хвороб, гіпотонії, старечій недостатності серцевої діяльності, імпотенції, анемії, цукровому діабеті, для посиленій слуху. Призначають рідкий екстракт, приготований настоюванням кореневищ на 40 % спирті в пропорції 1:1 по 5-10 крапель у 0,25 склянки води за 15-20 хв. до їди 2-3 рази на день 10-20 днів. При астенії, антено-гіпотензивних, астено-депресивних синдромах і деяких інших психічних захворюваннях у першій половшії дня призначають починати з 10 крапель 2 рази на день, поступово дозу збільшуючи до 20 крапель. Курс лікування 1-2 місяці.

У народній медицині застосовують при пропасниці, маткових кровотечах, захворюваннях шлунково-кишкового тракту і печінки, зубному болю. Траву у вигляді відвару застосовують при трихомонадному запаленні очей.

Фіалка запашна (Viola odorata L.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Фіалкові (Violaceae) без розвиненого надземного стебла, має повзуче кореневище і вкорінені гони, які зацвітають на другий рік. Листки в прикореневій розетці прості округло- або яйцевидносерцевидні, іноді шиловиднозагострені. Квітки пазушні двостатеві, дуже запашні на довгих ніжках, фіолетові, при самій основі білуваті. Цвітуть з квітня до половини травня. Плід – коробочка.

Поширення. Росте у світлих лісах, чагарниках, на косогорах, узліссях середній і південній зонах Європейської частини, на Кавказі, в Україні. Культивують.

Заготівля. Збирають і сушать всю рослину навесні й влітку, кореневища з коренями – восени або ранньою весною. Збирають також квітки.

Хімічний склад. У рослині міститься віолін, віолакверцетин, ефірна олія (до 0,04 %), сапоніни, алкалоїди, флавоноїди, фенолкарбонові кислоти, мінеральні (багато цинку) та інші речовини.