Розділ «Тема 7. Лікарські рослини та сировина, які містять фенологлікозиди і фенолокислоти»

Застосування. Терапевтична дія обумовлена гідрохіноном і метил- гідрохіноном, які утворюються при гідролізі арбутину й метиларбутину під впливом арбутази й бактерій кишечнику. Вони, виділяючись через нирки, здійснюють антисептичну та сечогінну дію. Застосовують при циститах, пієлітах, уретритах, запальних процесах у нирках.

Готують відвар – 10:180-200 і приймають по 1 ст. л. 3 рази на день. Часто до відвару додають розчин ацетату калію (10-15 г) або саліцилату натрію (6 г). Рекомендують також одночасно приймати 1 ч. л. питної соди, бо дія проявляється у лужному середовищі. Необхідно застерегти, що попадання у витяжку дубильних речовин може викликати у деяких осіб подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, тому готують настій так: 10 г листя, заливають 200 мл, кип'ятять 10 хв., настоюють 40 хв. і приймають так само як і відвар. Готують також настій ще і таким способом: ту ж саму кількість листя заливають 2 склянками холодної води, настоюють 8 год., кип'ятять 9 хв. і приймають по 2 ст. л. 3-4 рази день. Порошок листя приймають по 0,5 г 5 разів на день.

У народній медицині застосовують при подагрі, нирковокам'яній хворобі, водянці, проти кривавої сечі при захворюваннях органів виділення: 5-15 г сировини заливають 150-250 мл окропу кип'ятять 15 хв. і приймають по 0,5 склянки З рази на день або по 1 ст. л. через кожну годину. Листя призначають також при нервовому збудженні, полюціях, гонореї, нетриманні сечі. Беруть 1 ст. л. сировини, заливають 3 склянками води і кип'ятять, поки випарується третина рідини, і випивають 2 склянки впродовж дня. Вживають і як в'яжучий та протигнилісний засіб при проносах, гнилісних процесах у кишечнику – приймають по 1 ст. л. 5-6 разів на день 10 % відвару. Листя використовують як кровоспинний і протиревматичний засіб, гілки з квітками – при захворюваннях серця і пухирчатці, ягоди – при проносах. Відвар з листя зовнішню застосовують при скрофульозі, ранах, виразках у формі компресів і примочок. Вагітним призначають обережно, бо мучниця посилює тонус матки.

Півонія незвичайна (Paeonia anomala L.)

Багаторічна трав'яниста рослина родини Жовтецеві (Ranunculaccac) з коротким багатоголовим кореневищем. Стебла прямостоячі, не галузисті, ребристі. Листки перисторозсічеиі, нижні подвійнотрійчасторозсічені. Квітки діаметром 13-18 см розташовані поодиноко на верхівці стебла, яскраво рожево – червоного кольору. Цвіте у травні – червні. Плід складається з 2-5 голих листянок з численними насінинами.

Поширення. Росте від Польського півострова до західних районів Якутії і Забайкалля, на Тянь-Шані, особливо в Західному та Східному Сибіру, у Красноярському краї.

Заготівля. Збирають кореневище та корені, а також траву. Надземну частину заготовляють у вегетаційний період.

Хімічний склад. У сировині містяться ефірна олія (до 1,6 %), до складу якої входить пеонол, саліцилова і бензойна кислоти, метилсаліцилат, а також дубильні речовини, піонофлуорссцин, смоли, крохмаль (до 78,5 %), глікозид саліцин, вуглеводи, алкалоїди, сполуки хрому, стронцію та інших мікроелементів, у листі є вітамін С (до 0,3 %), у квітках – вітамін С (до 1 %), у насінні – жири (до 27 %).

Застосування. Препарати півонії мають седативну і протисудомну дію, збільшують тривалість тіопснталового і гскссналового наркозу. Застосовують при неврастенічних станах з явищами підвищеної збудженості, зокрема при інволюційних неврозах, залишкових явищах травматичної енцефалопатії, невротичних станах при гіпертиреозі, а також при безсонні, фобічних і іпохондричних станах, вегетативно-судинних порушеннях різної етіології. Приймають 10 % настоянку трави і коренів – від 30-40 крапель до 1 чайної ложки на прийом 3 рази на день протягом 30 днів. При необхідності курс лікування повторюють через 10 днів.

У народній медицині застосовують при виразковій хворобі шлунка і 12- палої кишки, гастритах, кровотечах, захворюваннях нирок, паралічах, епілепсії та інших нервових хворобах, пропасниці. Настоянку пелюсток і трави на горілці застосовують при епілепсії, настоянку насіння – при гастритах і маткових кровотечах, настоянку кореневищ – при захворюваннях нирок, як протиотруту при отруєннях.

Слід ураховувати, що препарати півонії можуть викликати деяке підвищення кислотності шлункового соку.

Подофіл щитковидний (Podophyllum peltatum L.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Барбарисові (Berberidaceae) з довгим кореневищем з придатковими коренями й гладким висотою до 50 см стеблом, який на верхівці несе два супротивнорозміщсні довгочерешкові пальчастоп'яти-семироздільні листки, між якими на короткій квітоніжці розвивається велика до 5 см у діаметрі біла квітка. Цвіте на початку червня. Плід – соковита жовта кислувато-солодка запашна ягода.

Поширення. У дикому стані росте у Північній Америці. Культивують у Московській області та в Україні.

Заготівля. Збирають й сушать кореневища з коренями восени.

Хімічний склад. У сировині містяться глікозиди, смоли (4-7 %) і лігнани, до складу яких входять подофілотоксин, піркоподофілін, подофілінова кислота, подофілокверцетин, подофілорезин, а також ά- і β-пельтатини, кверцетин та ін.

Застосування. Екстрагуванням кореневищ спиртом і подальшим осадженням водою глігозидосмоли розщеплюються і утворюється подофіллін, який має цитостатичну дію, блокує мітоз на стадії метафази, пригнічує проліферативні процеси.

Випускають у порошку препарат подофіллін. Має жовчогінну та послаблювальну дію, подразнює слизові оболонки, особливо ока. Застосовують при папіломатозі гортані й сечового міхура. У дітей хірургічним шляхом видаляють папілому гортані, а потім місце, де вона була, змазують 15 % спиртовим розчином подофілліну 1 раз на 2 дні, усього 14-16 змазувань. У дорослих спочатку гортань змазують 30 % спиртовим розчином препарату 10 разів, а потім видаляють папілому і знову змазують 20 разів, а при наявності запальної реакції 1 раз у 2-3 дні. Якщо з'являються нудота, блювання, розлади шлунково-кишкового тракту, то змазування припиняють. При папілярних фіброепітеліомах у поєднанні з електрокоагуляцією у сечовий міхур через катетер вводять по 100 мл 1 %, 4,8 або 12 % суспензії подофілліну у вазеліновій олії на 30-40 хв. або на 1-2 години з тижневою перервою. Хворі під час цього лежать спочатку на одному, а потім на другому боці. Електрокоагуляцію у сечовому міхурі проводять після виведення препарату. Застосовують також для видалення гострокінцевих кондилом, бородавок, при нейродермітах і лускатому лишаї – готують 25 % розчин подофілліну в спирті, додають 10 % колодно і наносять на уражені місця, навколо яких шкіру заздалегідь змащують цинковою пастою. Через 1-2 дні проходить муміфікація та відторгнення кондилом, бородавок. У випадках старечого кератозу, бородавок змазують спиртовим розчином подофілліну з додаванням 20 % саліцилової кислоти. Застосовують також у вигляді 25 % суспензії у вазеліновій олії' і 25 % мазі на ланоліні. При екземах, нейродерміті, лускатому лишаї, обмежованому амілоїдозі шкіри застосовують подофіллін-цинкову мазь, а при мокнучих екземах – розчин 1:1000-2000 у вигляді примочок. Застосовують і при злоякісних новоутвореннях, хворобах лімфатичних залоз і крові.

Родовик лікарський (Sanguisorba officinalis L.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Розові (Rosaceae) з дерев'янистим кореневищем, темно-коричневими коренями і ребристими порожнистими стеблами висотою до 1,5 м. Листки голі блискучі, непарноперисті з цупкими темно-зеленими зверху і зеленуватими знизу листочками. Квітки правильні двостатеві, безпелюсткові, темно-червоні, або майже чорно-пурпурові. Цвіте з червня до вересня. Плід – однонасінний горішок, вміщений у затверділий чотирьохгранний гіпантій.