Розділ «Тема 2. Збирання фітосировини»

Завдяки наявності сплячих бруньок рослини непогано поповнюються після заготівель, але з мстою збереженім заростей необхідно чергувати ділянки збору, використовуючи один і той же масив не частіше одного разу на 5, а у випадку брусниці і 10 років після повного відновленім заростей.

Надземну частину рослин (траву) збирають, як правило, у період цвітіння. Більшість рослин необхідно збирати у період масового цвітіння (собача кропива, чистотіл, звіробій, жовтушник та ін.). У період відцвітання радять заготовляти траву багна, горицвіта, ефедри. Виключення становить трава череди – її збирають у період бутонізації. У більшості трав зрізають верхівки облистяних частин, квітучих пагонів – від 15 до 40 см довжиною (собача кропива, звіробій, деревій, багно, череда, гірчак почечуйний). У низькорослих лікарських рослин збирають всю надземну частину без загрубілих нижніх стебел (горицвіт, хвощ польовий, спориш та ін.). Як виключенім, траву сухоцвіту багнового дозволено збирати разом з корінням.

Квітки звичайно збирають повністю розкриття. Глід, робінію заготовляють на початку цвітіння. Суцвіття більшості айстрових (деревій, цмин, дику горобинку) збирають до їх повного розпукування. Суцвіття ромашки лікарської та нагідок – у період горизонтального розташування язичкових квіток у кошику. Суцвіття деяких рослин збирають повністю, а після висушування протирають через крупне решето; при цьому квітки відокремлюються від квітоніжок і останні відкидаються (квітки бузини). Плоди, як правило, збирають, повністю стиглими; виключення становлять плоди селерових (аніс, кріп, коріандр, кмин), їх збирають не зовсім зрілими "по росі", оскільки при повному дозріванні у суху погоду вони легко обсипаються. Деякі плоди (горобину, бузину, калину) збирають у вигляді грон, а після висушування протирають на грохотах для видалення плодоніжок.

Підземні частини рослин викопують восени, рідше навесні. Бульби зозулинцевих (салеп) та кореневища з корінням первоцвіту – влітку під час цвітіння. Підземні органи, наприклад, беладонни або валеріани заготовляють у період плодоношення, тому що пізніше їх важко виявити у природніх заростях.

При збиранні лікарських рослин необхідно дотримуватися природоохоронних заходів та ретельно виконувати такі вимоги: підземні частини рослин заготовляти після дозрівання та обсипання насіння; лишати частину рослин для відтворення заростей, а молоді екземпляри – для доростання; траву зрізати без грубих здерев'янілих приземних частин, не виривати рослини з коренем, корневищем, цибулинами; кору та бруньки заготовляти зі зрубаних, зрізаних або зпилених гілок на лісових вирубках (при рубках головного користування або рубках догляду, санітарних рубках та ін.), а не з ростучих дерев та кущів; при заготівлі квіток та суцвіть з рослин кращі екземпляри лишати для обнасінення та наступного поновлення рослин, а при заготівлі квіток та суцвіть з дерев та кущів не зрізати, не зпилювати та не обламувати гілок.

Збирання з одиниці площі від загального біологічного запасу у середньому припустиме у таких межах: для підземних частин рослин (корені, кореневища, бульби, цибулини) – 15-20 %; трави, листя, суцвіття трав'янистих рослин, дерев та кущів – 30-40 %.

Періодичність заготівель на одному і тому ж масиві не повинна перевищувати при збиранні: підземних частин – 5 років, трави – 2 роки, листя, квіток, суцвіть, плодів, насіння – 1 рік.

Конче необхідно, щоб особи, які займаються заготівлею фітосировини, пройшли спеціальний інструктаж, добре знали ботанічну приналежність рослини, розрізняли схожі види, дотримувалися вимог охорони природи, які гарантують збереження та поновлення природних ресурсів лікарських рослин. Вони повинні знати види лікарських рослин, що занесені у "Червону книгу України" і заготівля їх у природних умовах заборонена. Також слід пам'ятати, що існують переліки видів рослин з обмеженим розповсюдженням та незначними запасами природних ресурсів, збирання яких здійснююється за спеціальними дозволами, а також рідкісних видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені, але їх можна заготовляти лише у виключних випадках. Серед них астрагал шерстистоквітковий, плаун-баранець та ін. Видовий склад цих рослин оновлюється ботаніками і у наступних матеріалах ми ознайомимо з ними читачів.

Забороняється збирання рослин на територіях природно-заповідних об'єктів – державних заповідників, природних національних парків, пам'яток природи державного значення, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, а також ботанічних заказників та заповідних заказників державного та місцевого значення, де лікарські рослини є видами, що охороняються; у лісопарковій частині зон міст та інших пунктів.

Особливо слід бути обережними при збиранні рослин, що містять сильнодіючі та отруйні речовини. Це, насамперед, стосується неповнолітніх дітей, вагітних жінок та годуючих матерів, яким не можна збирати такі рослини.

Забороняється збирання лікарських рослин в екологічно небезпечних місцях, зокрема таких, що постраждали від аварії на ЧАЕС (III і IV зони забруднення радіонуклідами), вздовж залізниць і ближче як за 100 м від будь-яких шляхів; поблизу сільсько-господарських угідь, які обприскуються пестицидами, хімічних та інших підприємств, які забруднюють довкілля, оскільки рослини здатні поглинати отруйні речовини як із землі, так і з повітря.

На кожну рослинну сировину, що дозволена до використання в Україні, розроблені детальні раціональні регламенти збору та сушіння, які забезпечують умови для збереження та відтворення їх природних запасів. Разом з тим ці інструкції, розроблені з врахуванням зміни вмісту біологічно активних речовин у різні періоди вегетації кожної рослини, рекомендують оптимальні строки збирання сировини та режими його сушіння, упаковки та зберігання, гарантують високу якість лікарської фітосировини, що відповідає вимогам існуючої нормативно-технічної документації. Щоправда, календарні строки можуть змінюватися в залежності від кліматичних умов, які можуть коливатися. На нефармакопейні види, які широко використовуються у народній та нетрадиційній медицині, такі детальні відомості відсутні і їх доводиться вишукувати у довідковій літературі, яка недоступна для широкого кола споживачів. Тому зведення даних про оптимальні строки заготівлі як офіційно дозволеної лікарської сировини, так і тієї, що використовується лише у народній медицині, стане у пригоді багатьом.

У таблиці (додаток 1, див. сторінку 364) наводимо календар збирання основної лікарської сировини, що використовується в медичній практиці та народній медицині

Заготівля лікарських рослин. Сушіння фітосировини

Зібрану рослинну сировину слід якнайшвидше і правильно висушити, оскільки невідповідним сушінням можна її зіпсувати або знищити. Принципово не збирають більше, ніж можна висушити. Лікарську сировину не можна довго залишати у тарі (більше 3-4 год., а квітки глоду, листя блекоти, дурману – більше 1-2 год.), оскільки воно злежується і самозігрівається в результаті виділення тепла при диханні тих частин рослин, які ще не відмерли.

Частини рослин після збирання деякий час лишаються живими і в них продовжуються фізіологічні процеси. Клітинні оболонки поступово втрачають властивості напівпроникнення, і ферменти (ензими) починають руйнувати глікозиди, алкалоїди та інші діючі речовини: у рослин змінюється колір, втрачається запах, смак. Крім того, у вологій сировині, особливо коли вона складена товстим шаром і самозігрівається, інтенсивно розмножуються мікроорганізми (бактерії, гриби тощо), що призводить до п загнивання. Тому основним завданням сушіння є видалення з сировини вологи, в результаті чого припиняються життєві процеси і дія ферментів. Чим швидше сушиться сировина, тим краще її якість. Рослинні клітини, що гниють, стають проникливими для факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, атмосферної вологи, мікроорганізмів, кисню. Сировина буріє, чорніє, пліснявіє, загниває, особливо соковиті і малостійкі трави, наприклад чистотілу, конвалії, листя мати-й-мачухи тощо. У свіжому вигляді переробляються цибуля, часник, трава жовтушника, листя алое, плоди обліпихи, корінь женьшеня, трава конвалії, листя подорожника, кореневища з коренями валеріани та деякі інші. Більшість сировини після первинної обробки негайно сушать. Сушіння лікарської рослинної сировини – це специфічний метод її консервування шляхом оптимального зневоднення. Це скидний біологічний процес. У тісному зв'язку з динамікою водного дефіциту знаходиться діяльність ферментів. Чим нижче температура сушіння і повільніше віддається клітинами волога, тим активніше протікають ферментативні процеси. І, навпаки, останні тим більше загасають, чим коротше процес відмирання клітин. При повільному відмиранні клітин з біологічно активними речовинами відбувається двояке явище. В одних випадках збільшується їх накопичення (наприклад, у деяких ефірноолійних рослин і тих, що здатні до утворення біогенних стимуляторів), в інших, навпаки, відмічається руйнування раніше створених речовин. У цьому відношенні нестійкими є глікозиди (особливо серцевої групи), алкалоїди, що містять у своїй молекулі складноефірні угруповання, та деякі інші речовини. Отже, для збереження термолабільних речовин застосовується швидке сушіння, що зменшує руйнівну дію ферментів (дурман, блекота, кореневище скополіі та ін.).

Не тільки тривалість дії температурного фактора, але й його величина позначається на збереженні біологічно активних речовин у лікарській рослинній сировині. Для кожного виду або групи сировини є свої оптимальні умови сушіння, встановлені експериментально. Таким чином, вибирається той чи інший метод сушіння, виходячи з морфолого-анатомічної будови сировини, її хімічного складу, ступеня стабільності діючих речовин.

Існують природні (тіньовий і сонячний) та штучний (тепловий) методи сушіння. Тіньове сушіння здійснюється під наметом, у приміщеннях з гарною вентиляцією, на горищах під залізним або шиферним дахом, а "сонячне" – на відкритому повітрі безпосередньо під променями сонця.

Тіньовому сушінню піддають забарвлені частини рослин незалежно від хімічного складу (траву, листя, квітки), а також іншу сировину (кору, підземні органи, плоди), яка містить у своєму складі глікозиди, алкалоїди, ефірні олії. Сонячному сушінню піддають тільки незабарвлені частини рослин (кору, підземні органи, плоди, насіння), які містять сапоніни, дубильні речовини, полісахариди, органічні кислоти.

Найбільш придатними для сушіння сировини є горища під залізним або шиферним дахом, на яких у спекоті сонячні дні температура піднімається до 40-50 °С і навіть вище. Сировина висихає тут швидко(за декілька днів, підземні частини трохи довше), добре зберігається її колір, запах, смак і не руйнуються діючі речовини. На горищах можна сушити всі види лікарської сировини. Перед використанням горищ їх необхідно ретельно почистити від сміття, павутиння, підлогу накрити брезентом, тканиною або папером.