Розділ «Тема 2. Збирання фітосировини»

Правові основи використання та охорони природних рослинних ресурсів України

Основною метою регулювання, як складової частини загальної системи управління в сфері природокористування, є встановлення правил і меж невиснажливого використаній природних ресурсів. Цс регулювання має здійснюватися через конкретні механізми, до яких відносяться, в першу чергу, законодавчі і нормативно-правові [3].

Відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Вагомим внеском у справу охорони та невиснажливого використання рослинних ресурсів є прийнятий в 1999 році Закон України "Про рослинний світ" та ряд підзаконних актів, якими врегульовано використання та відтворення природних рослинних ресурсів, у т.ч. ресурсів лікарських рослин. Головною метою даної статті є ознайомлення читачів з нормативно-правовою основою охорони та використання рослинних ресурсів, особливо ресурсів лікарських рослин в Україні. Такі розробки проводяться в Інституті ботаніки ім. Μ. Г. Холодного НАН України з 1982 р., більшість з них передана для впровадження до Мінекобезпеки України (нині – Міністерство екології та природних ресурсів) і знайшли своє відображення в нормативно-правових актах. Наводимо основні положення, що стосуються специфіки механізму регулювання використання природних фіторесурсів, у т. ч. як лікарської рослинної сировини.

Природні рослинні ресурси, у т. ч. ресурси дикорослих лікарських рослин, за своєю цінністю та іншими ознаками поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) об'єкти рослинного світу у межах:

- внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

- поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх притоків усіх порядків;

- природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

б) лісові ресурси державного значения;

в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України. [1].

До природних рослинних ресурсів місцевого значення відносяться дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

Законодавство України гарантує громадянам право на загальне використання природних рослинних ресурсів, для задоволення життєво необхідних потреб безкоштовно. У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську сировину, квітки, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб. Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища без надання відповідних дозволів.

Використання ресурсів рослинного світу для отримання прибутку окремими громадянами, установами та ін. без відповідних дозволів забороняється. Спеціальне використана природних рослинних ресурсів (у т. ч. лікарських рослин) є платним, воно здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Заготівля шляхом закупівлі рослинної сировини в організацій чи громадян, які не мають дозволу на право збору сировини рослин, забороняється.

Збір сировини дикорослих лікарських рослин занесених до Червоної книги України та видів, заготівля сировини котрих не допускається в межах окремих адміністративних регіонів, забороняється.

З широко відомих як лікарські рослини до Червоної книги України [4] занесені: арніка гірська, астрагал шерстистоквітковий, баранець звичайний, родіола рожева, всі види родини орхідних, беладона звичайна, валеріана дводомна, журавлина дрібноплода, мачок жовтий, півонія тонколиста, плаун річний, росички англійська й середня, скополія карніолійська, шипшина донецька, яловець високий.

До Червоної книги України занесені ряд близькоспоріднених видів звичайних лікарських рослин, як берези: Клокова, дніпровська, низька темна; сосни: кедрова, крейдяна й Станкевича; сфагнум: блискучий, Вульфа, м'який та тоненький; тирлич: безстебловий, весняний, жовтий, крапчастий, роздільний; чебрець: звичайний, плазкий, Маршалів, Калльє. Збирачі мають знати ці види щоб не допустити їх заготівлю.