Розділ «Тема 2. Збирання фітосировини»

У сховищах повніші витримуватись усі вимоги з техніки безпеки, особливо протипожежні. Температура повітря має бути близько 20 °С, вологість – 30-40 %. Для контролю температурного режиму і вологості встановлюються термометр і психрометр.

Багато видів рослинної сировини містять велику кількість цукристих та інших поживних речовин (крохмаль, цукор, білки, органічні кислоти тощо), приваблюють шкідників (комах, кліщів, гризунів тощо) і є гарним субстратом для розвитку пліснявих грибів та мікроорганізмів. Тому сировина при поганому зберіганні і контролі може бути легко пошкоджена і засмічена ними. Щоб запобігти її псуванню шкідниками необхідно проводити різні профілактичні заходи, а при їх появі – знищення.

Всі шкідники є загальними і для лікарської рослинної сировини, і для сільськогосподарських продуктів. Так, плоди коріандру, фенхелю та інших зонтикових найчастіше уражаються комірними довгоносиками. Хлібний точильник, крім зернових продуктів, точить багаті на вуглеводи корені кульбаби, кореневища лепехи та ін.

Шкоду приносить комірна міль (хлібна, ягідна), гусінь, яка роз'їдає ягоди, спориннюта інші види сировини, обплутуючи її шовковистими нитками.

Велику шкоду спричиняють щури і миші, які забруднюють і псують різні види сировини, особливо ягоди ялівцю, плоди зонтикових, багаті на вуглеводи й білки. Для боротьби з комірними шкідниками використовують дезінсекцію, а з мишами і щурами – дератизацію. У приміщеннях, де зберігається сировина, яка може уражатися комірними шкідниками, слід тримати пляшечки з хлороформом, пари якого просочуються через ін'єкційну голку, встромлену у пробку, і відлякують шкідників. Зважаючи на те, що пари хлороформу важчі, ніж повітря, флакони з ним слід розміщувати на верхній полиці або у верхній частині шафи чи приміщення.

Гігроскопічну сировину треба зберігати у скляній або металічній тарі, герметично закритій, а за необхідності, і в залитій парафіном. До цієї групи сировини відносять листя наперстянки, ортосифона (нирковий чай), корені алтея. Сировину, яка містить ефірні олії, відносять до такої, що вимагає захисту від звітрення і дії денного світла.

Залежно від вмісту біологічно активних речовин лікарську рослинну сировину поділяють на декілька груп, які вимагають індивідуального підходу при зберіганні.

1. Сильнодіюча лікарська рослинна сировина. Вона зберігається за списком "В" в окремому приміщенні або окремій шафі під замком. До цієї групи належить сировина, що містить серцеві глікозиди, алкалоїди та деякі інші високоактивні природні речовини, а саме: квітки цитварного полину, трава чистотілу, збір протиастматичний, листя наперстянки, трава адонісу, конвалії, термопсису, плауна-баранця. Зберігають її без хлороформу, оскільки сильнодіючі речовини, які містяться в ній, відлякують комірних шкідників.

2. Рослинна сировина, що має подразнювальну дію. Вона містить сапоніни та інші природні сполуки, які подразнюють слизові оболонки очей, носоглотки, гортані, бронхів: листя ниркового чаю, трава фіалки триколірної, хвоща польового, корінь солодки, кореневища з коренем синюхи. Сировина цієї групи не псується комірними шкідниками, тому зберігається окремо і без хлороформу.

3. Пахуча сировина, яка містить ефірні олії. Це листя шавлії, м'яти, евкаліпту; бруньки берези і сосни, квітки ромашки, пижми, деревіїв; трава багна, материнки, полину, деревно, чабрецю плоди анісу, кмину, кропу городнього, фенхелю кореневища з коренем валеріани; шишки ялини звичайної. Цю сировину слід зберігати ізольовано від іншої в добре закритій тарі, без хлороформу. А от деяку сировину цієї ж групи, що містить крім ефірних олій значну кількість поживних речовин і може поїдатися при тривалому зберіганні комірними шкідниками, слід зберігати з хлороформом. Це, наприклад, квітки липи, плоди ялівцю, кореневища з коренем оману, кореневища лепехи.

4. Лікарська рослинна сировина, що містить значну кількість поживних речовин. У процесі зберігання вона може піддаватись ушкодженню комірними шкідниками. До цієї групи відносять соковиті плоди, корені, кореневища, листя, трави та іншу сировину, зокрема: листя мати-й-мачухи, подорожника, собачої кропиви; траву сухоцвіту болотного, череди; ламінарію; квітки глоду, цмину піскового, бузини чорної, календули; плоди глоду, малини, жостеру, чорної смородини, шипшини; корінь алтею, кульбаби; кореневища перстачу та ін.

5. Лікарська рослинна сировина, що не ввійшла до попередніх груп. Зберігається за загальним списком у звичайних умовах, без хлороформу. До цієї групи належить сировина різного хімічного складу, яка не ушкоджується комірними шкідниками: листя й пагони брусниці і мучниці, кропиви, сени, трава водяного перцю, почечуйна, спориша, звіробою, золототисячника, грициків звичайних; кора дуба, калини, крушини тощо.

Лікарська рослинна сировина повинна обов'язково мати етикетки, на яких позначається назва українською і латинською мовами, термін зберігання, що починається з моменту заготівлі. Для сировини, яка містить серцеві глікозиди, обов'язково має бути зазначена її активність (кількість одиниць дії в 1 г сировини). Для сировини, яка містить алкалоїди, антраглікозиди, сапоніни, арбутин, дубильні речовини, сантонін, кумарини, ефірні олії, необхідно позначити відсотковий вміст діючих речовин. Такими є вимоги Державної Фармакопеї. Ці дані по біологічній стандартизації і хімічному аналізу щодо вмісту в сировині діючих речовин, є необхідним для відповідного перерахунку при виготовленні з рослинної сировини лікарських форм.

На етикетці фасовки лікарської рослинної сировини, яку відпускають населенню в аптеках, обов'язково має бути назва українською мовою, вага, номер серії, термін придатності, ціна, коротка рекомендація про призначення і спосіб приготування лікарської форми в домашніх умовах.

Слід зазначити, що навіть у сприятливих умовах зберігання на сировину впливають різні фактори довкілля, викликаючи її псування і старіння: атмосферне повітря, насичене різними газами, атмосферним пилом, водяними парами, хімічними, часто отруйними речовинами. Кисень при наявності вологи викликає окислювальні процеси. Активізуються ферменти, збільшується або зменшується вологість сировини, руйнуються або звітрюються біологічно активні речовини. На якість впливає світло, температурні перепади. Найбільш небезпечним є комплексна дія тепла і підвищеної вологи. У сказаному можна пересвідчитися на прикладі кори крушини, яка містить крім діючих речовин первинний глікозид франгулозид. Він має подразнювальну дію на слизову шлунково-кишкового тракту і може викликати небажану побічну дію – нудоту і блювання. Протягом року зберігання навіть у сприятливих умовах він руйнується, тому кору крушини можна вживати тільки через рік після збирання. А щоб позбутися цього глікозиду швидко, достатньо кору крушини прогріти в духовці протягом однієї години при температурі 100 °С.

Отже, при зберіганні лікарської рослинної сировини вона поступово втрачає свої початкові лікувальні властивості, старіє. Тому для неї встановлені нормативно-технічною документацією обмежені терміни придатності, після чого сировина підлягає переконтролю. Так, наприклад, кору, корені, кореневища зберігають від двох до 3-5 років, а корені солодки – до 10 років; термін зберіганій листків від 1 до 2-3 років, а листків мучниці – до 5 років, листки ж евкаліпту щорічно контролюються на вміст ефірної олії. Квітки мають термін зберігання від 1 до 2-3 років, а квітки деревію – до 5 років. Плоди і насіння зберігають 2-3 роки, плоди жостеру – 4 роки; насіння гарбуза – лише 1 рік. Трави зберігають теж 2-3 роки, тим часом термін придатності трави материнки лише 1 рік, а трави хвоща польового – 4 роки. Бруньки зберігаються 2 роки, кукурудзяні приймочки і морська капуста – 3 роки, березовий гриб чага – 2 роки тощо. Збори мають різний термін зберігання, в основному 2-3 роки. Наприклад, збори жовчогінний, апетитний, потогінний, заспокійливий зберігаються 2 роки; сечогінний – 3 роки, а шлунковий № 3 – лише 1 рік.

При зберіганні лікарської рослинної сировини в домашніх умовах необхідно теж додержуватися певних правил: тримати сировину в окремій шафі або на окремих полицях у сухому приміщенні, окремо від продуктів харчування; берегти її від вологи і прямих сонячних променів; періодично переглядати, щоб запобігти псуванню шкідниками; слідкувати за терміном придатності і не зберігати сировину, яка втратила зовнішній вигляд чи набула іншого запаху, в якій з'явилися личинки продуктових шкідників чи павутиння, або тієї сировини, термін придатності якої закінчився.

Отже, правильне зберігання лікарської рослинної сировини на складах, в аптеках, лікувально- профілактичних закладах і вдома запобігає її псуванню, сприяє довшому утриманню в ній біологічно активних речовин та зберіганню її лікувальних властивостей.

Нижче наводимо продовження таблиці-календаря збиранім лікарських рослин, розпочатого у попередніх номерах журналу.

Правові основи використанім та охорони природних рослинних ресурсів України.