Розділ «Тема 13. Лікарські рослини та сировина, які містять алкалоїди»

Заготівля. Збирають листя з рослин першого року життя з розеток у вересні, а з рослин другого року життя – у період цвітіння й сушать.

Хімічний склад. Містить алкалоїди тропанового ряду (до 0,1-0,2 %) – гіосціамін, атропін, скополамін, а також гіркий глікозид гіосципікрин, воскоподібну речовину гіосцерин, гіосцирезин, жири, вуглеводи, камідь, ефірні олії, смоли, мінеральні речовини. Алкалоїди є і в інших частинах рослин – у коренях до 0,15-0,18 %, стеблах – 0,02 %, насінні – 0,06-0,1 %.

Застосування. Терапевтична дія обумовлена присутністю атропіну, гіосціаміну і скополаміну . Застосовується для зменшення болю при захворюваннях, пов'язаних зі спазмами гладенької мускулатури шлунково-кишкового тракту, спастичному кашлі, хронічному бронхіті, бронхіальній астмі, утрудненому сечовипусканні, спазмах сечового міхура, болісних менструаціях, головних і невралгічних болях, істерії, безсонні, старечому паркінсоновому тремтінні, клімактеричних болях. Проте, зараз застосовують обмежено. Призначають у формі порошку, пілюль і мікстур по 0,02-0,05 г на прийом. Використовують і сухий екстракт блекоти, який містить 0,3 % алкалоїдів. Дози: разова – 0,1 г, добова – 0,3 г.

Одержують блекотну олію, яку застосовують як знеболювальний засіб у формі розтирань при ревматичних і неврологічних болях. Входить до складу лініментів.

Листя входить до складу препаратів астматолу й астматину.

У народній медицині використовують при дизентерії, хореї, блюванні, судомах, епілепсії. Виготовляють настоянку з 15 г подрібненого листя у 100 мл 70 % спирту або горілки і приймають по 2 краплі на 1 ст. л. води 3 рази на день. Для зовнішнього застосування готують олію блекотну настоюванням 15-30 г насіння у 100 мл соняшникової олії впродовж 8-10 днів. Цією олією, змішаною з спиртовою настоянкою блекоти, роблять розтирання при подагричних, невралгічних і ревматичних болях, болях у грудній клітці, при застудних хворобах, кашлі, плевриті, а також як примочку до фурункулів і карбункулів у період їх формування. Щоб угамувати зубний біль, у металевий чайник насипають невелику кількість деревного вугілля, що горить, а в носик

– насіння блекоти, закривають кришкою, носик чайника беруть у рот і злегка втягують дим, щоб він стикався з хворим зубом. Після цього біль швидко затихає.

Невеликі дози блекоти мають місцево-заспокійливу дію, а великі – можуть викликати сильне збудження – недаремно в народі говорять в таких випадках

- "блекоти наївся".

З цілих свіжих квітучих рослин виготовляють есенцію та гомеопатичний засіб Hyoscyamus, вихідну настоянку якого приймають у розведеннях D1 і D12 при сухому кашлі, іноді в розведеннях D4 і D6 при збудженні, судомах, білій гарячці, безсонні і проносі.

Дурман звичайний (Datura stramonium L.)

Однорічна трав'яниста дуже отруйна рослина з родини Пасльонові (Solanaceae) з довгим коренем і прямостоячим, трійчастовильчастим стеблом висотою до 1,5 м, короткочерешковим, яйцеподібним або видовженояйцеподібним, нерівномірно виємчастозубчастим, майже лопатевим листям, поодинокими з розвилках стебла й великими білими квітками. Цвіте у червні-вересні. Плід – яйцевидна коробочка з зеленими шипами і матовочорними насінинами.

Інші види. Використовують також Дурман індійський (D.indoxia Mill.).

Поширення. Росте по засмічених і забур'янених місцях, городах, біля доріг, житла, тинів по всій Україні, Прибалтиці, Білорусії, на Кавказі, на півдні Середньої Азії, в окремих районах Західного Сибіру і Далекого Сходу, у південних і середніх районах Європейської частини.

Заготівля. Збирають листя від початку цвітіння до настання заморозків і сушать. Насіння збирають на початку побуріння коробочок (серпень-вересень).

Хімічний склад. Сировина містить алкалоїди тропанового ряду (0,23-0,37 %) – атропін, гіосціамін, скополамін, а також ефірні олії (0,045 %), білки, віск, смоли, камедь, мінеральні речовини. Ці ж алкалоїди містяться і в інших частинах рослини – квітках (0,13-1,9 %), насінні (0,08-0,33 %), стеблах (0,06-0,24 %), коренях (0,12-0,27 %).

У Дурмані індійському (D. indoxia Mill.), містяться алкалоїди тропанового ряду – у квітках (0,2-2,89 %), насінні (0,83 %), плодах (0,76-0,83 %), стеблах (0,15-0,24 %). Основним алкалоїдом є скополамін, вміст якого у насінні доходить до 0,77 %. Крім нього, містяться гіосціамін, норгіосціамін, тіглоїдин, метилоїдин, атропін, тропін і псевдоатропін.

Терапевтична дія обумовлена гіосціаміном та іншими алкалоїдами.

Застосування. Застосовують як протиспастичний засіб при бронхіальній астмі, спастичних і хронічних бронхітах, судорожному кашлі, виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, спастичних станах черевної порожнини, спастичних закрепах, колітах, ниркових і печінкових кольках, холециститах, брадикардії з неприємними відчуттями в області серця, блокаді серця, захворюваннях серцево-судинної системи із симптомами посилення гальмівних вагусних впливів на серце, приступах істерії, підвищеній статевій збудливості, мігрені, спастичних порушеннях мови й акту ковтання, спазмах обличчя, для купірування нападів хвороби Мен'єра, профілактики й лікування морської та повітряної хвороб. Застосовують, головним чином, чисті алкалоїди. Листя входить до складу астматолу й астматину. При їх курінні відбувається розслаблення бронхів і зменшення виділення харкотиння. Рідше приймають всередину порошок листя – по 0,1-0,2 г З рази на день. Застосовують також олію дурману для розтирань при ревматизмі, невралгії.

У народній медицині крім того застосовують при коклюші, хореї, хворобливій сонливості, постійній та тривалій гикавці, при анізмі (хворобливому й тривалому напруженні статевого органу без статевого збудження), німфоманії (надмірному статевому потягу у жінок), задусі, неврастенії, невралгії, епілепсії і інших нервових та психічних хворобах. Готують настоянку шляхом настоюваній протягом 7 днів 1 частини насіння на 5 частин 70 % спирту і приймають по 2 краплі на 1 ст. л. води 3-5 разів на день. При хронічному ревматизмі, випаданні матки й прямої кишки роблять сидячі ванни з відвару листя (20 г сировини на відро води). Цим же відваром роблять клізми та спринцювання. При хронічних запаленнях верхніх дихальних шляхів і нападах астми з листків скручують цигарку та курять, або на тліюче вугілля кладуть листя й вдихають дим.