Розділ «Тема 13. Лікарські рослини та сировина, які містять алкалоїди»

Беладонна звичайна (Atropa belladonna L.)

Багаторічна трав'яниста з коротким кореневищем і товстим м'ясистим коренем отруйна рослина з родини Пасльонових (Solanaceae) із зеленими або червоно-фіолетовими стеблами висотою до 2 м і яйцеподібними листками (до 25 см), черешковими, цільними, у нижній частині стебла черговими, можуть бути попарно зближеними (один із яких більше іншого). Цвіте протягом червня-вересня. Плід – чорна куляста соковита ягода з синьо-фіолетовим соком і багатьма насінинами.

Поширення. Росте по гірських і передгірських лісах, зрубах, галявинах, узліссях, біля доріг, у Карпатах, Закарпатті, Криму, на Кавказі та Закавказзі.

Заготівля. Збирають листя у фазі цвітіння 2-4 рази за літо, траву – під час цвітіння, а корені восени або весною й сушать.

Хімічний склад. У листі містяться алкалоїди тропанового ряду (0,14-1,2 %) – атропін, гіосціамін, скополамін, гіосцин, беладонін, апоатропін, леткі азотвмісні сполуки у вигляді основ: N-метилпіролін, N-метилпіролідин, піридин, тетраметилдіамінобутан; також танін, аспарагін, слиз, віск, вуглеводи, крохмаль, смоли, мінеральні речовини. У коренях знаходиться близько 0,4 % тропанових алкалоїдів (атропін, гіосціамін, скополамін), кускгігрин, дубильні та інші речовини. Згадані алкалоїди е і в інших частинах рослини – у квітках (0,24-0,6 %), стиглих плодах (0,7 %), стеблах (0,2-0,65 %).

Застосування. Атропін блокує м-холінреактивні системи, у великих дозах стимулює кору головного мозку й може викликати рухові та психічні збудження, судоми, галюцинації, занепокоєння, у терапевтичних дозах збуджує дихання (великі дози можуть викликати параліч). Під його впливом зменшується секреція підшлункової, шлункових, слинних, потових, бронхіальних залоз, прискорюється скорочення серця, знижується тонус органів з гладенькою мускулатурою, розширюється зіниця ока. Призначають як знеболювальні та спазмолітичні ліки при виразковій хворобі шлунка й 12-палої кишки, пілороспазмі, холециститі, жовчнокам'яній хворобі, ниркових кольках, спазмах кишечника та сечових шляхів, бронхіальній астмі, брадикардії в результаті підвищення збудженості блукаючого нерву, атріовентрикулярній блокаді, інфаркті міокарду (ускладненому інтравентрикулярною блокадою), стенокардії, для розширення зіниці ока, зменшення секреції потових, слинних, шлункових і бронхіальних залоз, зокрема при нічному потінні хворих туберкульозом і надмірному виділенні слини. Препарати коренів застосовують для ослаблення гіперкінезії при хворобі Пар- кінсона, паркінсонізмі, а також симптомах паркінсонізму, отруєнні сполуками мангану та інших захворюваннях.

Листки входять до складу препаратів астматолу й астматину.

З коренів виготовляють болгарський настій. Для цього 5 г кореня і 0,09 г активованного вугілля вміщують у скляну посудину, доливають 100 мл білого виноградного вина з вмістом 8-10 % спирту, закривають ватним тампоном, нагрівають на вогні й дають кипіти рідині 10 хв., охолоджують 2 години, фільтрують крізь фільтрувальний папір і зберігають у затемненому прохолодному місці. Заготовляють не більше ніж на 15 днів. Приймають при хворобі Паркінсона та паркінсонізмі різної етіології натщесерце по 1 ч. л. З рази на день впродовж 3 діб; кожний день дозу збільшують на 1 ч. л., доводячи до 10 ч. л. на добу. Після кожного прийому проковтують по 1 болюсу з мускатного горіха та борошна й інколи дають жувати кореневище аїру.

З листя виготовляють 10 % настоянку на 40 % спирті, яка містить 0,027-0,033 % алкалоїдів. Дають по 5-10 крапель на прийом. Входить до складу крапель Зеленіна.

З листя і трави виготовляють густий і сухий екстракти; перший містить 1,4-1,6 %, другий – 0,7-0,8 % алкалоїдів. Призначають у пілюлях, мікстурах, порошках, супозиторіях перший по 0,1-0,2 г, другий – у два рази більше.

З коренів виготовляють сік сукрадбел і таблетки корбела. Сукрадбел містить 0,13-0,15 % алкалоїдів. Призначають при паркінсонізмі спочатку по 3 краплі 2-3 рази на день, а потім дозу поступово збільшують, але не більше 15 крапель на прийом. Таблетки корбели містять по 0,001 г алкалоїдів. Застосовують у тих випадках, що і сукрадбел. Починають з прийому 1 таблетки на день а потім дозу поступово підвищують, доводячи її до найбільш ефективної. Список Б.

З беладонни одержують атропіну сульфат і скополаміну гідробромід. Атропіну сульфат призначають у порошках, пілюлях і розчині по 0,25-0,5-1 мг 1-2 рази на день, або вводять під шкіру, у вену та м'язи по 0,25-1 мл 0,1 % розчину. Випускають у порошку, ампулах і шприц-тюбиках по 1 мл 0,1 % розчину, у таблетках по 0,5 мг, 1 % очну мазь та очні плівки у пластмасових пеналах по 30 шт. Одна плівка містить 1,6 мг атропіну. Список А.

Скополаміну гідробромід застосовують як заспокійливий засіб при психічних захворюваннях, паркінсонізмі для підготовки до наркозу, як протиблювотний і заспокійливий засіб при морській та повітряній хворобі, при іридитах та іридоциклітах, з діагностичною метою для розширення зіниці ока. Призначають всередину по 0,25-0,5 мг або 0,5-1 мл 0,5 % розчину на прийом, в очній практиці – по 1-2 краплі 0,25% розчину 2 рази на день. Випускають у порошку, 0,05 % розчин у флаконах та пролонгований 0,25 % розчин з метилцелюлозою. Список А.

Скополамін є складовою таблеток аерон (склад: скополамін камфорно- кислий 0,0001 г і гіосциамін камфорнокислий 0,0004 г), який застосовують з лікувальною і профілактичною метою при морській та повітряній хворобі. Профілактично приймають по 1-2 таблетки за 30-60 хв. до від'їзду, а в разі необхідності приймають ще 1 таблетку через 6 годин. При перших ознаках хвороби приймають по 1-2 таблетки, а потім по 1 таблетці 2 рази на день. Призначають при хворобі Мен'єра по 1 таблетці 2-3 рази на день. При операціях на обличчі приймають 2 таблетки за 20-30 хв. до операції і після неї по 1 таблетці 2 рази на день у перші 2 доби. Випускають у таблетках. Список Б.

Порошок листя і екстракт беладонни входять до складу готових ліків: акліману, бекарбону, белалгіну, беласпону, беластезину, белатаміналу, белоїду, бесалолу, шлункових таблеток, солутану, анузолу, бетіолу, антастману.

У народній медицині розпарене листя застосовують зовнішньо для припарок як знеболювальний засіб.

Блекота чорна (Hyoscyamus niger L.)

Дворічна трав'яниста м'яко-залозисто-опушена отруйна рослина з родини Пасльонові (Solanaceae) з товстим коренем, прямостоячим розгалуженим стеблом висотою до 20-60 см. Листки чергові, прості: нижні – довгочерешкові, видовжеіюяйцеподібні, виїмчастоперистонадрізні; верхні – сидячі, напівстеблообгортні, яйцеподібні, виімчастозубчасті. Квітки двостатеві, зрослопелюсткові, широколійкоподібні, брудновато-жовті з темно-фіолетовими жилками зібрані у верхівкові облистнені завійки. Цвіте у червні-вереспі. Плід – двогнізда глечикоподібна коробочка з кришечкою і ниркоподібними насінинами.

Поширення. Росте на пустирях, засмічених місцях, біля доріг та тинів, на городах, берегах річок і струмків, перелогових землях, у садах і виноградниках, майже по всій території Європи (крім Крайньої Півночі), на Кавказі, на півдні Середньої Азії, у Сибіру, на Далекому Сході.

Інші види. Польова блекота (Н. agrestis Kit), сибірська (Н. physaloides Gaerta.), єгипетська (Н. muticus L.), чеська (бліда) (Н. bohemicus).