Розділ «3.8. Синдром тривалого стиснення»

Таблиця 3.14

Зміни в пошкодженій кінцівці (симптоми ішемії, пімфостазу і невриту)

В залежності від тривалості компресії, локалізації та реакції організму виділяють три ступені тяжкості:

1) легкий ступінь-стиснення4-6 год, невелика глибина і площа ураження. Переважають місцеві зміни. Розлади гемодинаміки помірні. Сеча червоно-бура, але швидко набуває звичайного забарвлення. При більш виражених пошкодженнях м'язів міоглобінурія тримається декілька днів. Олігоурія зберігається 2-4 дні. До 4-6-го дня на тлі цілеспрямованої інтенсивної терапії зникає біль і набряк, відновлюється чутливість у пошкоджених тканинах, нормалізується температура тіла, діурез. Лабораторні показники приходять до норми на 5-7-й день.

2) середній ступінь – стиснення понад 6 год, більш великі пошкодження. Помірна ендогенна інтоксикація. Порушення функції нирок проявляються патологічними змінами крові і сечі. Міоглобінурія і олігурія зберігаються 3-5 діб. У крові – помірне збільшення вмісту залишкового азоту, сечовини та креатиніну. Виражений лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво. Несвоєчасна або недостатня інтенсивна терапія може спричинити швидкий прогрес гострої ниркової недостатності і важкі інфекційні ускладнення. Лабораторні показники приходять до норми на 3-4- й тиждень.

3) тяжкий ступінь-стиснення понад 6 год, великі ушкодження. Інтоксикація швидко наростає і спричиняє важкі ускладнення. Найгрізне – гостра ниркова недостатність. Невчасна чи недостатня інтенсивна терапія спричиняє гемодинамічні розлади. Стан хворого прогресивно погіршується. Рано виникає поліорганна недостатність, яка зберігається впродовж усіх періодів. Якщо в результаті лікування стан хворого стабілізується, то настає короткий світлий проміжок, після чого стан знову погіршується.

Лікування. Догоспітальна допомога – звільнення від стискаючого предмету (попередньо накладають джгут, щоб блокувати потрапляння токсичних продуктів розпаду тканин у кровотік). Після звільнення джгут знімають, накладають асептичну пов'язку, кінцівку бинтують еластичним бинтом, іммобілізують, обкладають льодом, снігом (зменшує всмоктування токсичних речовин), розпочинають протишокові заходи.

Лікування в стаціонарі поєднує декілька методів, кожен з яких у певний період провідним:

• інфузійна терапія (не менше 2 л на добу – розчини амінокислот (інфезол), 5% розчин глюкози з аскорбіновою кислотою і вітамінами групи В, розчин гідрокарбонату натрію (корекція ацидозу), дезінтоксикаційні препарати. Склад і обсяг інфузій корегують залежно від добового діурезу, кислото-лужного стану, тяжкості інтоксикації, проведеної операції;

• екстракорпоральна детоксикація (плазмаферез);

• ГБО (поліпшує мікроциркуляцію, зменшує ступень гіпоксії);

• гемодіаліз (в період гострої ниркової недостатності);

• стимуляція діурезу (лазикс до 80 мг на добу, еуфілін);

• покращення мікроциркуляції (дезагреганти – пентоксифілін, ресорбілакт);

• профілактика тромбоутворення і ДВЗ-синдрому (наприклад, гепарин по 2500 ОД п/ш 4 рази на добу);

• профілактика гнійних ускладнень (антибіотики);

• оперативні втручання – хірургічна обробка ран, фасціотомія (при наростанні набряку кінцівки, для відновлення кровообігу, відмежування некрозів, зниження всмоктування токсичних продуктів), некрекгомія, ампутація кінцівок (при масивному пошкодженні кінцівки).

Синдром позиційного стиснення

Синдром позиційного стиснення – "побутовий" різновид синдрому тривалого стиснення Для його розвитку потрібне поєднання декількох чинників (тривалий глибокий патологічний сон у незручному положенні із закладеними під себе чи зігнутими в суглобах кінцівками або при звисанні кінцівки через край твердого предмету). Відмінні риси – екзотоксичне отруєння і кома в гострому періоді, відсутність травматичного шоку, менш виражені місцеві зміни, повільно наростаюча плазмовтрата.

Лікування проводять за тими ж принципами. У гострому періоді проводять терапію екзотоксичної коми.