Розділ «3.3. Опіки»

Місцеве лікування – очищення поверхні опіку і усунення лузнувши пухирів. Ефективні ізоляційні методи, особливо ламінарний потік з постійною вологістю і температурою.

Попередження опікової інфекції:

1. Ретельне виконання вимог асептики і організації санітарно- протиепідемічного режиму,

2. Місцеві антисептики і антибіотикопрофілактика. Оточення опіку позбавлено судин і антибіотики, що вводять системно, не поступають в струп. Більшість антибіотиків не проникають через струп.

3. Раннє висічення глибоких опіків та миттєве їх покриття.

4. Обпечені тканини надто піддаються колонізації мікроорганізмів з подальшим розвитком інфекції. Мікрофлора опіку аналогічна рановій. Висічення уражених тканин ліквідує цей осередок. Покриття рани клаптем для відновлення шкірних покривів ефективно усуває умови інфікування.

Всі покриття ділять на дві категорії: синтетичні і біологічні. До синтетичних належать гомогенні одношарові (плівки-розпилювачі, губки, гелі) та складні двошарові (піна/плівка, поліуретан/плівка, велюр / плівка). Біологічні включають фібринові плівки, колаген (пластини, губки), вирощені епідермальні клітини, колаген/ епідермальні клітини, аутошкіра, аллошкіри, ксеношкіри, амніон.

Функції покриттів:

• пропуск пару і газів (вода в достатній кількості має просочуватися з опіку для запобігання скупчення ексудату, але не настільки, щоб він висихав);

• приліплення: тісне прилипання покриття до опікової поверхні – чинник попередження проникнення бактерій, скупчення ексудату і втрати життєво необхідних багатих протеїнами рідин (двошарові плівки);

• гальмування бактерій-природна властивість тканинного лоскуту (аутотканина, аллотканина або ксеношкіри);

• васкуляризація і приживлення: за 48-72 год нові судини впроваджуються в тканину і зчіплюються з волокнами, які лежать внизу щільною масою колагену, що міцно з'єднує клапоть з підтримуючою тканиною опіку (аутошкіра, аллошкіра або ксеношкіра).

Таблиця 3.5

Характеристика різних видів покриття

При підозрі на пошкодження або набряк дихальних шляхів застосовують наступні прийоми лікування:

1. Назорахеальна інтубція або рахеостомія (при значному набряку верхніх дихальних шляхів).

2. Зволоження (зберігатє фізіологію трахеобронхіальної слизової оболонки, запобігає накопичення виділень і обструкції, допомогає угикати втрат тепла з дихальних шляхів).

3. Діуретики і альбумін (важливі для лікування набряку легень).

4. Антибіотики – при забрудненні дихальних шляхів або легеневому сепсисі.

5. Вентиляційна підтримка за допомогою респіратора з регульованим об'ємом (для пацієнтів, які самі не можуть дихати або для пацієнтів з дихальною декомпенсації).