Стаття 3 присвячена врегулюванню питань, пов'язаних із визначенням термінів початку і закінчення вантажних робіт у пунктах завантаження та розвантаження. Термін завантаження або вивантаження починається, якщо в договорі не зазначено інше, не раніше ніж через 24 год після подання перевізником повідомлення про готовність вантажовідправникові або, відповідно, вантажоодержувачеві.
Про готовність судна до вантажних операцій обов'язково повідомляють у будні за правилами країни перебування. Повідомлення, зроблене в неділю чи інший святковий день, вважається дійсним наступного робочого дня. Воно може бути зроблене до прибуття судна в пункт завантаження або розвантаження. У випадку, коли судно не готове до терміну, зазначеного в повідомленні, вважається, що повідомлення не подане і його треба подавати заново. За завдання вантажовідправникові або вантажоодержувачеві додаткових витрат перевізник повинен їх відшкодувати.
Повідомлення про готовність роблять у довільній формі, в тому числі й усно. Воно набуває чинності з моменту його отримання вантажовідправником або вантажоодержувачем чи отримання за названими адресами.
У статті 5 розглянуто правила нарахування демереджа. Сплата демереджа обов'язкова, якщо вантажовідправник або вантажоодержувач зобов'язані здійснити завантаження або розвантаження і вони не вклалися в терміни, визначені правилами статті 1 Протоколу № 1, тобто, або на підставі договору, або відповідно до національних правил чи звичаїв. Демередж має бути сплачений за перевищення термінів завантаження або розвантаження залежно від категорії та розмірів судна. Розмір демереджа нараховують або на добовій, або на погодинній основі - постійно і безперервно, в тому числі й у недільні та святкові дні чи години, а також дні або години, коли завантаження або вивантаження неможливе (непогожі дні чи години).
Стаття б наголошує: у договорі перевезення може бути встановлений контрсталійний час у пункті завантаження, названий у Протоколі № 1 терміном очікування* Після його завершення перевізник не зобов'язаний чекати закінчення вантаження. Якщо вантажовідправник до закінчення терміну очікування не долучив до вантаження грузу, перевізник звільняється від зобов'язань за договором, але має право зажадати сплати половини обумовленого фрахту та демереджу.
Коли до закінчення терміну очікування вантажовідправник не завершив вантаження, перевізник у випадку нерозірвання вантажовідправником договору має право приступити до перевезення неповного вантажу, але зажадати виплатити фрахт за весь обумовлений вантаж.
Стаття 7 зазначає дії перевізника в пункті призначення після закінчення терміну розвантаження чи після закінчення терміну очікування. Йдеться про випадки, коли вантажоодержувач або відсутній, або він відмовляється прийняти вантаж. Тоді перевізник має право, відповідно до місцевих розпоряджень, вивантажити вантаж за рахунок вантажоодержувача на склад чи в інше надійне місце. Усі пов'язані з цим витрати і ризики надходять на рахунок вантажоодержувача. Якщо він їх не оплачує, всі витрати повинен сплатити вантажовідправник. До цього перевізник має повідомляти вантажовідправника про всі обставини, котрі перешкоджають здаванню вантажу в пункті призначення.
Правила, встановлені статтями Протоколу № 1, характерні для договорів чартеру (рейсового чартеру). Регламентація, порядок і терміни подання повідомлень про готовність судна, встановлення термінів завантаження та вивантаження, встановлення термінів очікування судна (контрсталійний час), необхідність сплати штрафу за виконання завантажувально-розвантажувальних робіт (демередж) на часі очікування - всі ці умови інкорпоровані в основні проформи рейсових чартерів і регламентуються спеціальними нормами застосовного національного права. Навіть якщо держава - учасниця Конвенції не приєдналося до цього Протоколу, сторони договору перевезення вантажу внутрішніми водними шляхами мають право факультативно посилатися на зміст статті Протоколу і в такий спосіб ввести правила й умови, вміщені в них, у договір.
Протокол № 2 до Конвенції стосується розрахунку фрахту та розподілу навігаційних витрат у внутрішньому судноплавстві й складається з п'яти статей. Основна мета положень і правил Протоколу - зміст, розрахунок і коригування фрахту для різних умов перевезення, а також у випадках розірвання договорів перевезення вантажу.
Стаття 1 Протоколу № 2 встановлює, що вартість послуг з договору перевезення (фрахт) стягується перевізником за фактичне перевезення, тобто лише за переміщення вантажів. Коли ж у договорі не вказано інше, витрати зі завантаження й укладання несе вантажовідправник, а витрати з розвантаження - вантажоодержувач. До доказу зворотного декларується розрахуй ко вість ставки фрахту на підставі даних, уміщених у транспортному документі. Якщо фрахт обумовлений на підставі розмірів, ваги або кількості вантажу, то він розраховується на їхній основі. Цей факт, однак, не обмежує свободу договору стосовно порядку розрахунку фрахту.
У випадку, коли в договорі не зазначено інше, перевізник несе навігаційні витрати, зокрема портові, шлюзові, канальні, лоцманські й інші збори, витрати, пов'язані з буксируванням та штовханням (стаття 2). Перевізник має право вимагати відшкодування витрат, таких як:
• причальні, крани і вагові збори;
• портові збори й мита, залежні від кількості вантажів;
• митні збори та витрати, пов'язані з виконанням митних операцій;
• витрати, пов'язані зі застосуванням спеціальних заходів на прохання вантажовідправника або вантажоодержувача, наприклад, прийомом вантажів під час льодоставу, роботою в нічний час або в недільні й святкові дні;
• витрати з очищення трюмів після перевезення небезпечних або таких вантажів, котрі забруднюють навколишнє середовище.
Перевізник має право вимагати збільшення ставки фрахту в процесі фактичних перевезень на низькому рівні води, якщо це не було враховано під час встановлення базової ставки фрахту (стаття 3). Величину доплати встановлюють сторони, а за відсутності домовленості - відповідно до сталої комерційної практики.
Основна нормативна теза, визначена правилами статті 4, - угода про суму фрахту, припускає вільне та безперешкодне судноплавство. Перешкодами до судноплавства є такі обставини і ситуації:
• форс-мажор (вибух, пожежа, війна, мобілізація, військові дії, заколоти, терористичні акти, страйк, локаут, блокада, адміністративні заходи і под.), тобто обставини, які перевізник не міг передбачати та подолати;
• перегородження шляху й навігаційні аварії, припинення обслуговування в шлюзах, каналах, портах;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів“ на сторінці 9. Приємного читання.
