Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

Правове регулювання міжнародних перевезень

Підставами для застережень є обґрунтовані підозри про неточність наданих вантажовідправником відомостей, відсутність достатніх засобів для перевірки цих відомостей, визначення ваги вантажу на підставі даних судна.

Застереження перевізник має право робити стосовно нечіткого маркування і зовнішнього стану вантажу. Наприклад, "Old used bags" (старі мішки, вживані), "Second hand drams" (використані бочки), "Dirty bales" (брудні кіпи) та ін.

У статті 12 зазначено: перевізник має право на застереження, але замовчує про те, чи має право вантажовідправник їх не приймати. Практика засвідчує, що перевізник наполягає на ухваленні вантажовідправником транспортного документа зі стандартними застереженнями, оскільки він не підтверджує іншу кількість (вагу) прийнятого перевізником вантажу або його поганий стан. Документи з такими й іншими стандартними застереженнями приймають банки, наприклад, за процедурами UCP 6002.

Транспортний документ і його зміст за відсутності доказів протилежного мають доказовість. Так, якщо застережень у транспортному документі немає, то зовнішній стан вантажу потрібно вважати задовільним (пункт 2 статті 12). Особливо наголошено на правилові стосовно визначення вини за стан вантажів, що перевозять у контейнерах або трюмах судна, котрі опечатані вантажовідправником.

Якщо такі відомості вказані в транспортному документі, а друк чи пломби залишаються незміненими до моменту здавання вантажу вантажоодержувачеві, то вважається: втрата вантажу або збитки не перебували у перевезенні (пункт 3 статті 12). На практиці таку відповідальність називають відповідальністю перевізника не за вантаж, а за пломбу.

Зі змісту Конвенції неможливо зрозуміти, чи підпадають під її юрисдикцію чартеру як договори або документи, котрі підтверджують договори перевезення вантажів внутрішніми водними шляхами. У статті 1 "Визначення" згадані лише накладні та коносаменти. Однак допускається, що для цілей договору перевезення можна застосовувати будь-який інший використовуваний у практиці документ.

Право розпорядження вантажем

Будапештська конвенція виокремлює право розпорядження вантажем у розділ IV. Розділ складається всього з двох статей (статті 14 і 15).

Право розпорядження вантажем засноване в Конвенції на формальному підході. Вантажовідправник є стороною договору перевезення вантажу внутрішніми водними шляхами. Тому йому належить апріорне право розпоряджатися вантажем (пункт 1 статті 14). У контексті договору перевезення право вантажовідправника розпоряджатися вантажем означає право зміни місця призначення і/або особи, котрій повинен бути зданий вантаж. Причому зміна вантажоодержувача може означати повернення вантажу вантажовідправникові .

До того моменту, поки вантаж не зданий вантажоодержувачеві, його не називають у договорі перевезення. Вантажоодержувач - лише особа, уповноважена на отримання вантажу, тобто є не стороною, а суб'єктом договору перевезення. Однак вимога до перевізника видати йому вантаж означає вступ вантажоодержувача до договору перевезення. Незважаючи на те, що договір перевезення укладено вантажовідправником після реалізації прав видачі йому вантажу, права вимог та інших відносин з перевізником переходять до вантажоодержувача.

Згідно з пунктом 2 статті 14 такий перехід прав від вантажовідправника до вантажоодержувача підтверджують переданням (відчуженням) транспортних документів:

• оригіналу накладної від перевізника до вантажоодержувача в порту вивантаження до моменту здавання вантажу;

• всіх оригіналів коносаментів від вантажовідправника третій особі.

Договір перевезення може передбачати, що вантажовідправник відмовляється від усіх прав розпоряджатися вантажем за накладною з моменту її видачі на користь вантажоодержувача (пункт З статті 14).

Реалізацію своїх прав розпоряджатися вантажем обов'язково підтверджує правомочна за договором особа (вантажовідправник або вантажоодержувач) документально, тобто на підставі коносамента чи накладної (стаття 15). Для реалізації своїх прав за коносаментом вантажоодержувачеві необхідно подати всі оригінали цього документа до моменту прибуття вантажу в порт призначення. Якщо перевезення здійснюють за накладною, в ній повинні міститися нові вказівки для перевізника.

Право розпоряджатися вантажем реалізовується на відшкодувальній основі. Вантажовідправник або вантажоодержувач зобов'язані відшкодувати всі витрати і збитки, котрі випливать з виконання перевізником вказівок. У випадку, коли відстань перевезення коротша, ніж передбачалось, перевізник має заплатити повну суму спочатку узгодженого фрахту, якщо в договорі перевезення не зазначено інше.

Відповідальність перевізника встановлена в Конвенції в двох розділах: імперативна - в розділі V (статті 16-22) і договірна - розділі VII (він містить одну статтю - 25).

Конвенція побудована за принципом апріорної імперативної презумпції вини перевізника за заподіяні збитки (стаття 16). Період відповідальності - від моменту прийому вантажу для перевезення до моменту його здавання. Для звільнення від відповідальності перевізник повинен довести відсутність своєї вини. Тобто у нього є можливість довести, що збитки спричинені обставинами, котрих він не міг уникнути і запобігти наслідків. Стаття не називає такі обставини, як форс-мажор. Цього поняття Конвенція не містить, натомість певні обставини, що зазвичай подаються форс-мажорними (пожежа або вибух на судні), зазначені договірними (підпункт Ь пункту 2 статті 25).

Стандартним необхідно вважати зміст статті 17 Конвенції - "Службовці й агенти". За загальним правилом, перевізник відповідає за дії та упущення своїх службовців і агентів, як за власні. Очевидно, що ці особи повинні бути залучені перевізником для виконання договору перевезення, і діяти вони мають лише в межах своїх службових обов'язків (пункт 1 статті 17). З кількості осіб, котрі належать до службовців і агентів, вилучені лоцмани, які призначаються компетентними органами і яких не можна вільно вибирати (пункт 5 статті 17).

Таке саме правило діє стосовно агентів і службовців фактичного перевізника (пункт 2 статті 17).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів
  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ