Агенти та службовці перевізника і фактичного перевізника мають такі самі права на звільнення й обмеження від відповідальності, котрими володіють безпосередньо перевізник і фактичний перевізник (пункт 3 статті 17). Сумарна відповідальність усіх зазначених осіб - перевізника, фактичного перевізника, їхніх агентів і службовців - імперативно загалом не може перевищувати меж відповідальності, встановлених Конвенцією (пункт 4 статті 17). Отже, межі відповідальності перевізника є максимальною величиною сумарної відповідальності осіб, які беруть участь у виконанні договору перевезення.
Стаття 18 визначає перелік обставин і ризиків, довівши причин-но-наслідковий зв'язок з котрими стосовно втрати або пошкоджень вантажу, а також затриманні в доставці, перевізник звільняється від відповідальності. Йдеться про імперативні норми - обставини звільнення перевізника від відповідальності на підставі положень Конвенції. У названій статті конкретизується поняття заподіяних перевізником збитків: перевізник відповідає за пошкодження або втрату вантажу, затримання в доставці (порушення термінів доставки) вантажу. Існують винятки з відповідальності перевізника. Доказ перевізником як причини або підстави одного чи декількох з нижчеперелічених обставин або ризиків звільняє перевізника від відповідальності (пункт 1 статті 18). Це:
• 1. Дії чи упущення вантажовідправника і/або вантажоодержувача.
• 2. Виконання операцій, спрямованих на завантаження або вивантаження вантажів вантажовідправником чи вантажоодержувачем або третіми особами за їхнім дорученням.
• 3. Перевезення вантажів на палубі за узгодженням з вантажовідправником або відповідно до звичаїв зовнішньої торгівлі.
• 4. Особливі природні властивості вантажу (ржавість, внутрішнє псування, дія паразитів чи гризунів і под.) та природний спад вантажу (всихання, витікання та ін.);
• 5. Відсутність, дефекти або неправильна упаковка для вантажів, схильних до пошкоджень або псування під час перевезення без упаковки.
• 6. Недостатність або неточність кваліфікаційного маркування вантажу.
• 7. Здійснення операцій або спроба їхнього здійснення стосовно того, що врятувало життя людей або майна на внутрішніх увізних шляхах. За винятком двох обставин, перелічені причини пошкоджень чи втрат вантажу можна в той або інший спосіб зарахувати до дій чи упущень вантажовідправника або вантажоодержувача, тобто до обставин, пов'язаних чи спричинених провиною вантажовідправника або вантажоодержувача, а не перевізника.
Перший виняток - палубне перевезення вантажу на підставі звичаїв торгівлі, які склалися, або відповідно до розпоряджень, що діють; друге - з міжнародно-правовими нормами, котрі діють, стосовно рятування на водах людей і майна: перевізник повинен вжити необхідних заходів, спрямованих на рятування, якщо для цього є всі можливості. Однак названі винятки не пов'язані або не обумовлені виною перевізника.
Перевізник повинен довести: збитки завдані однією або декількома з перелічених обставин, причому на настання та запобігання їх він не міг вплинути (пункт 2 статті 18). У вантажовідправника або вантажоодержувача, проте, існує право спростувати цю презумпцію, тобто довести, що збитків немає або вони не є наслідком тих обставин, на котрі посилається або котрі доводить перевізник.
Перевізник, безумовно, звільняється від усякої відповідальності, яка накладається на нього Конвенцією, у випадку, коли збитки завдані ядерним інцидентом (стаття 27).
Конвенція зазначає можливість договірного винятку відповідальності перевізника (стаття 25 розділу VII). У договорі перевезення вантажу внутрішніми водними шляхами сторони можуть передбачити чотири види застережень, що відкидають відповідальність перевізника за заподіяні збитки, а саме:
• дії чи упущення капітана, лоцмана, іншої особи, котра обслуговує судно, під час плавання, якщо такі дії або упущення не були здійснені навмисно чи з необережності;
• пожежа або вибух на судні у випадку, коли вони не стали наслідком помилок власне перевізника (його агентів і службовців) чи дефектів судна;
• дефекти судна за доведення перевізником, що вони не могли бути виявлені до початку рейсу, незважаючи на виявлену належну дбайливість;
• під час перевезення живих тварин, за винятком випадків, коли перевізник не прийняв належних заходів або не дотримував умов, уміщених у договорі перевезення.
Необхідно звернути увагу на те, що звільнення від відповідальності за збитки, заподіяні пожежею або вибухом, які не спричинені перевізником, є не імперативним, а договірним. Ніщо не суперечить також бажанню сторін встановити в договорі інші підстави звільнення сторін від відповідальності в процесі настання форс-мажорних обставин.
Приведення судна в морехідний стан - обов'язок перевізника, за який він несе імперативну відповідальність. У Будапештській конвенції збитки, зумовлені дефектами судна, можуть бути не покладені на перевізника на підставі положень раніше укладеного договору перевезення вантажу. Сторони можуть домовитися про те, що збитки через дефекти судна перевізник не відшкодовуватиме у випадку, коли доведе належну дбайливість стосовно приведення судна в технічно справний стан.
Можливість ще одного застереження у договорі перевезення встановлюють правила пункту 3 статті 25. Воно стосується договірного звільнення перевізника від відповідальності за пошкодження або втрату вантажу в періоди від прийому вантажу до завантаження його на борт і після вивантаження вантажу до здавання його вантажоодержувачеві. Збитки, заподіяні в цей час, можуть, унаслідок відповідних застережень, перевізником не відшкодовуватися, якщо тільки його дії (бездіяльність) не будуть доведені умисними або прирівняними до таких.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів“ на сторінці 6. Приємного читання.
