ЗАРУБІЖНІ ПИСЬМЕННИКИ

Українські та зарубіжні письменники


ГАНС КРІСТІАН АНДЕРСЕН (1805-1875)


...У невеликій країні Данії є маленький острів Фюн, а на ньому місто Оденсе, що може видаватися маленьким або великим, залежно як вважати. Тепер в одному хмарочосі можуть жити шість тисяч чоловік, а в 1805 році шість тисяч жили в усьому місті Оденсе, і при цьому він був столицею острова Фюн.

Тут 1805 року і народився один з найвидатніших казкарів світу Ганс Крістіан Андерсен.

Батька Ганса Крістіана Андерсена теж звали Ганс Крістіан Андерсен, і він був шевцем. Шевці бувають різні – бідні й багаті. Андерсен був бідним. Він же взагалі зовсім не хотів бути шевцем, він мріяв тільки про дві радощі – вчитися і подорожувати. А оскільки ні те, ні інше не вдалося, він увесь час читав і перечитував синові казки під назвою "Тисяча й одна ніч" і водив його гуляти в околиці тихого міста Оденсе, яке, напевно, все ж таки було маленьким, якщо вже за кілька хвилин можна було вийти в поля.

Хоч дитячі роки майбутнього письменника пройшли в бідності, та хлопчик не почувався знедоленим: батьки його дуже любили. Всі, хто знав малого Андерсена, були до нього уважними, чимало знайомих дивувалися з його здібностей, віщували йому блискуче майбутнє.

Старший Ганс Крістіан Андерсен дуже рано помер, але все ж таки встиг зробити ще одну велику справу – сходити із сином у театр, що, уявіть собі, був у дуже маленькому місті Оденсе.

От отут-то все і почалося!

Ви гадаєте, великий казкар Андерсен збирався стати казкарем або взагалі письменником? Нічого подібного. Він хотів стати актором і тільки актором, він хотів співати на сцені, танцювати і декламувати вірші. Причому все це в нього непогано виходило, і місцева знать міста Оденсе з цікавістю дивилася на худорлявого, цибатого і зовсім негарного хлопчиська, що так голосно співав, а вірші міг читати цілими годинами.

Справді, Андерсен був дуже обдарованою і незвичайною дитиною. Тихий, сором'язливий, він не грався з дітьми в галасливі ігри, як інші хлопчики, а багато читав, мріяв, складав п'єси і ставив їх у своєму ляльковому театрі, сам майстрував ляльок і шив для них театральні костюми.

Андерсен пішов з дому, коли йому було чотирнадцять років. О, як плакала його мама! Вона була пралею, вона знала, що вода в ріці Оденсе дуже холодна і заробляти на життя важко. Вона знала, як погано бути бідним і як було б добре, якби син вивчився на кравця і став, нарешті, заробляти... Він теж плакав, але міцно тримав у руці вузлик із кількома монетами та святковим вбранням. Вона говорила: "Навіщо?!" Він відповідав їй: "Щоб стати знаменитим!" 1 ще пояснював своїй мамі, що для цього потрібно багато пережити.

Якби він тільки знав, наскільки правий був тоді, у чотирнадцять років!..

Вам не здається, що все це дуже схоже на казку? Зараз станеться кілька пригод, потім герой усіх переможе, одружиться з принцесою...

Коли Ганс Крістіан Андерсен написав автобіографію, він так і назвав її – "Казка мого життя". Але, чесно кажучи, ця довга історія була не надто схожою на казкові пригоди з веселим фіналом.

Опинившись у 1819 р. у великому незнайомому місті Копенгагені без жодних засобів до існування, без освіти, не знаючи ні єдиної душі, Андерсен пережив тяжкі часи. Хоч і здобув він собі у цей час чимало знайомих серед датських артистів і літераторів, проте два роки життя в Копенгагені були для нього періодом голодування, моральних страждань і невдач. Пробував співати в хорі, та пропав голос. Працював у театрі, виконуючи непомітні ролі, але не мав успіху. Андерсен тоді багато читав, вивчав латину, та все ж йому бракувало систематичної освіти. Нарешті, один з його знайомих, директор столичного театру Коллін, не обмежився лише добрими порадами, як всі інші друзі Андерсена, а допоміг йому поступити на навчання у гімназію в місті Слягельзе і виклопотав для нього стипендію. Так шістнадцятирічний юнак Г.-К. Андерсен став учнем 2 класу і змушений був навчатися з малюками.

Гімназійні роки (1822-1826) були в житті Андерсена дуже тяжкими. Він був наполегливим, старанним, учився добре. У вільні від навчання хвилини писав вірші. Але директор гімназії, хоч і був задоволений успіхами Андерсена, не тільки не хвалив його, а й ставився деспотично, глузливо і забороняв юнакові писати вірші.

...Коли актора з нього не вийшло, Андерсен став писати. Спочатку вірші, п'єси й водевілі, потім романи. Писав багато, мучився жахливо, тому що твори його довго нікому не подобалися. Тільки в 1835 році Ганс Крістіан, уже тридцятирічний, ще бідний і майже не відомий, написав, нарешті, на аркуші паперу: "Йшов солдат по дорозі: раз-два! раз-два! Ранець за спиною, шабля на боці, він ішов додому з війни".

Це була казка "Кресало". І це був початок нового життя не тільки для довготелесого дивного датчанина на прізвище Андерсен, але для всіх людей, що вміють читати.

Виявилося, що казки не треба складати. їх треба тільки розбудити. "У мене маса матеріалу, – писав Андерсен, – іноді мені здається, начебто кожна огорожа, кожна маленька квітка говорить: "Глянь на мене, і тобі відкриється історія всього мого життя!" І варто мені так зробити, як у мене готова розповідь про кожне з них".

Перша збірка, що вийшла у 1835 році, називалася "Казки, розказані дітям". Потім з'явилися "Нові казки", "Історії" (насправді – теж казки), нарешті – "Нові казки й історії". Вони розбіглися по світу майже миттєво, їх переклали різними мовами. Андерсен знав про це.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українські та зарубіжні письменники» автора Більчук М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАРУБІЖНІ ПИСЬМЕННИКИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ

  • ВІРА АРТАМОНОВА (нар. 1925)

  • ВАЛЕНТИН БИЧКО (1912-1994)

  • ВІКТОР БЛИЗНЕЦЬ (1933-1981)

  • ГРИЦЬКО БОЙКО (1923-1978)

  • АНАТОЛІЙ БОРТНЯК (1938-2009)

  • ОСТАП ВИШНЯ (1889-1956)

  • МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ (1936-2004)

  • МАРКО ВОВЧОК (Марія Олександрівна Вілінська) (1833-1907)

  • СИДІР ВОРОБКЕВИЧ (1836-1903)

  • МИКОЛА ВОРОНИЙ (1871-1934)

  • ПЛАТОН ВОРОНЬКО (1913-1988)

  • СЕРГІЙ ВОСКРЕКАСЕНКО (1906-1979)

  • ЛЕОНІД ГЛІБОВ (1827-1893)

  • ІВАН ГНАТЮК (1929-2005)

  • ОЛЕСЬ ГОНЧАР (1918-1995)

  • ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ (1864-1902)

  • АНАТОЛІЙ ГРИГОРУК (нар. 1932)

  • ЄВГЕН ГУЦАЛО (1937-1995)

  • АНАТОЛІЙ ДАВИДОВ (нар. 1938)

  • АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ (нар. 1922)

  • ДНІПРОВА ЧАЙКА (Людмила Олексіївна Березіна-Василевська) (1861-1927)

  • ВАСИЛЬДОВЖИК (Василь Михайлович Должиков) (нар. 1943)

  • ІВАН ДРАЧ (нар. 1936)

  • АНАТОЛІЙ ДРОФАНЬ (1919-1988)

  • ІРИНА ЖИЛЕНКО (1941-2013)

  • ОЛЕНА ЖУРЛИВА (Олена Костівна Котова) (1898-1971)

  • ВОЛОДИМИР ЗАБАШТАНСЬКИЙ (1940-2001)

  • ЮРІЙ ЗБАНАЦЬКИЙ (1914-1994)

  • ОКСАНА ІВАНЕНКО (1906-1997)

  • ВІКТОР КАВА (1937-2004)

  • ІГОР КАЛИНЕЦЬ (нар. 1939)

  • АНАТОЛІЙ КАЧАН (нар. 1942)

  • ТАМАРА КОЛОМІЄЦЬ (нар. 1935)

  • ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО (1900-1958)

  • ВІКТОР КОРДУН (1946-2005)

  • АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ (1948-2005)

  • МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ (1864-1913)

  • ІВАН КРИП'ЯКЕВИЧ (1886-1967)

  • ВАДИМ КРИЩЕНКО (нар. 1935)

  • ІННА КУЛЬСЬКА (1909-1993)

  • АНТОНІНА ЛИСТОПАД (Антоніна Іванівна Нікітіна) (нар. 1941)

  • МИКОЛА ЛУКІВ (нар. 1949)

  • ВОЛОДИМИР МАЛИК (Володимир Кирилович Синенко) (1921-1998)

  • ГАЛИНА МАЛИК (нар. 1951)

  • АНДРІЙ МАЛИШКО (1912-1970)

  • ІВАН МАЛКОВИЧ (нар. 1961)

  • ТЕРЕНЬ МАСЕНКО (1903-1970)

  • ПАВЛО МОВЧАН (нар. 1939)

  • АНДРІЙ М'ЯСТКІВСЬКИЙ (1924-2003)

  • ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО (нар. 1930)

  • ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (Іван Семенович Левицький) (1838-1918)

  • СЕРГІЙ НОСАНЬ (нар. 1939)

  • ОЛЕГ ОРАЧ (Олег Юхимович Комар) (нар. 1940)

  • ДМИТРО ПАВЛИЧКО (нар. 1929)

  • ПЕТРО ПАНЧ (Петро Йосипович Панченко) (1891-1978)

  • ПЕТРО ПЕРЕБИЙНІС (нар. 1937)

  • МАРІЙКА ПІДІГРЯНКА (Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська) (1881-1963)

  • ОЛЕКСАНДР ПІДСУХА (1918-1990)

  • ЛЕОНІД ПОЛТАВА (Леонід Едвардович Єнсен-Пархомович) (1921-1990)

  • ІРИНА ПРОКОПЕНКО (нар. 1926)

  • ОЛЕНА ПЧІЛКА (Ольга Петрівна Косач-Драгоманова) (1849-1930)

  • БОГДАН РАДИШ (нар. 1934)

  • МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ (1895-1964)

  • СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ (1834-1873)

  • ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО (1864-1925)

  • ІВАН СВІТЛИЧНИЙ (1929-1993)

  • ОКСАНА СЕНАТОВИЧ (1941-1997)

  • ІВАН СЕНЧЕНКО (1901-1975)

  • МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ (1936-2013)

  • ІГОР СІЧОВИК (нар. 1945)

  • ВАСИЛЬ СКУРАТІВСЬКИЙ (1939-2005)

  • МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ (нар. 1946)

  • ЮРІЙ СТАРОСТЕНКО (1923-1965)

  • ЯРОСЛАВ СТЕЛЬМАХ (1949-2001)

  • ВАСИЛЬ СТРУТИНСЬКИЙ (1946-2003)

  • ВІКТОР ТЕРЕН (Віктор Васильович Таран) (нар. 1941)

  • ДМИТРО ТКАЧ (1912-1993)

  • МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ (Миколо Петрович Трублоєвський) (1907-1941)

  • ГРИГІР ТЮТЮННИК (1931-1980)

  • ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913)

  • НУЗЕТ УМЕРОВ (нар. 1931)

  • ІВАН ФРАНКО (1856-1916)

  • БОРИС ХАРЧУК (1931-1988)

  • МАРІЯ ХОРОСНИЦЬКА (Марія Василівна Сваричевська) (1924-2006)

  • ДМИТРО ЧЕРЕДНИЧЕНКО (нар. 1935)

  • ГАННА ЧЕРІНЬ (Галина Іванівна Грибінська (Паньків) (нар. 1924)

  • ГАННА ЧУБАЧ (нар. 1941)

  • МАРІЯ ЧУМАРНА (нар. 1952)

  • ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861)

  • НЕЛЯ ШЕЙКО-МЕДВЕДЄВА (нар. 1947)

  • ЗАРУБІЖНІ ПИСЬМЕННИКИ
  • ДОНАЛЬД БІССЕТ (1910-1995)

  • МИКОЛА ГОГОЛЬ (1809-1852)

  • ЯКОБ та ВІЛЬГЕЛЬМ ГРІММ (1785-1863) (1786-1859)

  • ЕЗОП (VI ст. до н. е.)

  • ПЕТРО ЄРШОВ (1815-1869)

  • КАРЛО КОЛЛОДІ (Карло Лоренціні) (1826-1890)

  • АСТРІД ЛІНДГРЕН (1907-2002)

  • САМУЇЛ МАРШАК (1887-1964)

  • СЕРГІЙ МИХАЛКОВ (1913-2009)

  • ФЕРЕНЦ ΜΟΡΑ (1879-1934)

  • МИКОЛА НОСОВ (1908-1976)

  • ВАЛЕНТИНА ОСЄЄВА (1902-1969)

  • ШАРЛЬ ПЕРРО (1628-1703)

  • МИХАЙЛО ПЛЯЦКОВСЬКИЙ (1935-1991)

  • МАРК ТВЕН (Семюел Ленгорн Клеменс) (1835-1910)