Микола Миколайович Носов народився 23 листопада 1908 року в Києві. Після закінчення школи-семилітки він працював на бетонному заводі. У 19 років він вступив до Київського художнього інституту, але наприкінці 1920-х років перевівся на режисерський факультет Державного інституту кінематографії, який і закінчив у 1932 році. З цього ж року він більше двадцяти років працював кінорежисером і художником-мультиплікатором. У роки Великої Вітчизняної війни за серію військово-технічних картин режисер був нагороджений бойовим орденом Червоної Зірки.
"У шкільні роки мріяв стати музикантам (кимсь типу Пеганіні щонайменше), потім закинув скрипку, захопився хімією і цілком серйозно дотувався до вступу на хімічний факультет Політехнічного інституту; перед самий вступом передумав і замість Політехнічного вступив у Художній... Закінчив же Інститут кінематографії, потім працював у кіно, потім став дитячим письменником", – так про свої "пошуки" він напише в автобіографії. Алє напише, як завжди про себе, дуже коротко. Для того щоб ні сухі слова наповнити барвами і звуками, варто відкрити його автобіографічну повість "Таємниця на дні колодязя". І побачити маленьке селище Ірпінь неподалік від Києва, де жила тоді невелика родина чи то залізничника, чи то актора (не – залежно від обставин) Миколи Носова, і де середній його син, теж Микола, зробив у буквальному розумінні свої перші кроки. Незабаром родина переїхала в Київ – прийшов час відправляти хлопчиків у гімназію. А через кілька років почалася громадянська війна. Голод, тиф, смерть – усе цс випало на долю родини Носових. І про все це розповів уже відомий письменник Микола Миколайович Носов у своїй останній книзі. Повість "Таємниця на дні колодязя" вийшла окремим виданням уже після смерті її автора в 1978 році.
А рівно за сорок років до цього (у 1938 р.) побачило світ його перше оповідання – "Витівники". У цей час Микола Носів ще працював у кіно і продовжував там працювати до 1951 року, знімаючи як режисер найрізноманітніші мультиплікаційні, наукові та навчальні фільми. Ллє одночасно вій почав писати для дитячих журналів "Мурзилка", "Костер", "Фантезер" і газети "Піонерська правда", на сторінках яких уперше з'явилися його веселі оповідання. З'явилися й одразу стали неймовірно популярними. Чому? Та тому, що і для найменших оповідань, і для "найбільших" повістей ("Весела сімейка", 1949; "Щоденник Миколи Синицина", 1950; "Вітя Малєєв у школі та вдома", 1951) Носов не вигадував героїв, а знаходив їх (причому скрізь – по сусідству, у гостях, просто на вулиці) і слухав та дозволяв почути своїм читачам їхні розповіді про життя, про друзів, про самих себе.
Напевно, тому, вони – герої Носова – потім легко перекочовували у фільми і вистави та дуже природно почувалися там, залишаючись такими ж непосидющими винахідниками і фантазерами, тобто, звичайними хлопчиськами. Такими, якими вперше побачив їх сам письменник.
Згодом до всіх цих носовських героїв приєднався ще один, цього разу – казковий. Незнайко прийшов сам і привів із собою цілий гурт веселих і гамірних коротульок, що вибрали собі для постійного місця проживання три книжки Носова: "Пригоди Незнайка і його друзів" (1953-1954), "Незнайко в Сонячному місті" (1958), "Незнайко на Місяці" (1964-1965). І чим вони тільки там не займалися – сварилися і мирилися, будували повітряну кулю, вирушали в космічну подорож на Місяць.
Це дуже весела казка, герої якої дуже схожі на своїх маленьких читачів. Особливо Незнайко. Ну, точнісінько хлопчисько-шибайголова, який через своє невміння і зазнайство потрапляє в найрізноманітніші історії. Тому і полюбився він найбільше. І не лише нашим дітям, а й зарубіжним, тому що зусиллями перекладачів дуже скоро заговорив багатьма мовами світу. Навіть японською!
Нині існує вже п'ять казкових романів про Незнайка та його друзів. Причому два останніх написано вже в новому столітті. Річ у тім, що онук відомого письменника, Ігор Петрович Носов, продовжує трилогію Миколи Носова про пригоди Незнайка та його друзів. У 2000 році вийшли романи "Острів Незнайка" та "Ура! Незнайко!".
За сценаріями Носова ставили п'єси в театрах, знімали мультиплікаційні та художні фільми. Загалом художніх фільмів за його творами було поставлено дев'ять, найвідоміші з них – "Пригоди Толі Клюквіна" (1964) і "Фантазери" (1965). А вже в наші дні Незнайко навіть став героєм комп'ютерної гри.
ВАЛЕНТИНА ОСЄЄВА (1902-1969)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українські та зарубіжні письменники» автора Більчук М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИКОЛА НОСОВ (1908-1976)“ на сторінці 1. Приємного читання.
