Анатолій Іванович Давидов – український письменник. Член Спілки письменників України від 1976. Заслужений працівник культури УРСР (1988).
Народився 8 лютого 1938 в с. Бочечки (за іншими даними – Бочки) (тепер Конотопського району Сумської області) в сім'ї вчителів.
1960 року закінчив факультет природознавства Ніжинського педінституту. Працював учителем біології. Завідував відділом природознавства у журналі "Знання та праця", протягом 1975-1984 рр. був головним редактором журналу "Барвінок", від 1984 р. –директором видавництва "Молодь".
Друкується з 1961 р. Створив чимало книг для дітей та юнацтва. Серед них і науково-художні, де йдеться про життя природи. Перша книжечка "Ширшає виднокруг" вийшла 1967 р., далі були "Сонячні вершники" (1969), "Експедиція „Суничка"" (1971), "Катамаран" (1974), "Голубий патруль" (1974), "Без креслень і кельми" (1975), "Знай, люби, бережи" (1979), "Скарб" (1980), "Сонечко спить у дзвониках" (1986), "Озивайко" (1987), "Не так вже й тісно на Землі" (1987), "Пригоди Озивайка", "Цілющий камінь", "Про Озивайка, лісовий люд та їхні незвичайні пригоди" та ін. Збірка повістей та оповідань "Не так вже й тісно на землі" дістала високу відзнаку – премію Лесі Українки.
Окремі твори письменника перекладено російською, білоруською, казахською, узбецькою, молдавською, німецькою, чеською, словацькою та іншими мовами.
Твори Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише і про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання "Вдячність" із циклу "Таємниці старого дуба". Дуб, наче жива істота, спостерігає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі – дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди – вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише Давидов. Краща з них – про Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить природу.
ГАЛИНА ДЕМЧЕНКО (1922-1986)
Галина Олексіївна Демченко народилася в селі Олександрівка на Кіровоградщині, але дитинство її пройшло в селі Макіївка Чернігівської області. Там її батько став працювати агрономом, а мати в радгоспі вела лікнеп. Дівчинка бігала за мамою "хвостиком", і не дивно, що в шість років вона вже вміла читати й писати. Тому й навчатися пішла одразу в другий клас.
У шкільній стінгазеті з'являються її перші вірші. Щасливі то були роки! Узимку – ковзани й санчата, а влітку – турбота про город, квітник, птахів, весела праця у дитячій польовій бригаді. Любила Галя теплі тихі вечори, коли вся родина всідалася під зорями й слухала українські пісні, які так дзвінкоголосо виспівували радгоспівські дівчата. Майже всі ці пісні дівчинка знала напам'ять. Ще б пак, адже дівчата інколи брали її до свого гурту і вона теж підтягувала своїм тоненьким голосочком.
Війна обірвала щасливе життя сім'ї: помирає батько, гине на фронті старша сестра, тяжко хворіє мати. Дівчині довелося надовго перервати навчання, а згодом його треба було поєднувати з працею.
Галина Демченко навчається на підготовчих курсах Кіровоградського педінституту, одночасно працюючи секретарем-друкаркою. У неї був ще й неабиякий хист до малювання, який привів її до Київського художньо-промислового училища. Та література перемогла – і Галина Демченко стала письменницею, писала вірші та прозу для дорослих і дітей.
АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ (нар. 1922)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українські та зарубіжні письменники» автора Більчук М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АНАТОЛІЙ ДАВИДОВ (нар. 1938)“ на сторінці 1. Приємного читання.
