Розділ чотирнадцятий Принц-деспот

— Але ж у нас немає війська.

— Ходімо, — Уйма розправив плечі. — Іди за мною, королівський магу. Якщо нам судилося загинути — моя обіцянка Гарольду порушиться. Доведеться цілісіньку вічність ганяти язиком сіль по жолобах.

— Там уже немає ніякої солі!

— Це жарт, — Уйма сумно зітхнув. — Готуй свій посох, королівський магу. Йдемо до принца свататися.

— Доброго ранку, принце-деспоте!

Опочивальня принца була обставлена по-солдатськи просто — ліжко, умивальник, табуретка, низький стіл. Вартові за дверима валялися без тями. В Уймових руках пихкотів начальник сторожі: людожер приставив до горла начальника його ж власний довгий ніж.

На ліжку, серед купи сірих простирадл, хтось ворухнувся. Сів. Посох затремтів у моїх руках: я вперше віч-на-віч зустрілася із принцом-деспотом.

Він був ще зовсім нестарий. Чорноволосий. Чисто виголений. Вилицюватий. Обличчя його мало фігурну засмагу — шкіра навколо очей, навколо губ і на підборідді була бронзова, майже коричнева. Чоло й щоки залишалися незагорілими, біло-рожевими зі сну.

Що це з ним?

І тільки за хвилину я зрозуміла: це ж слід від шолома! Принц-деспот загоряв у походах і боях.

Начальник сторожі захрипів в обіймах Уйми.

— Ваша високосте, — людожер і не думав відпускати бранця. — Прийміть посольство.

— Посольство? — хоча й у спальню принца вломилися ні світ ні зоря озброєні вороги, у хрипкому зірваному голосі деспота не звучало ні страху, ні подиву. — У такий час?

Я виступила вперед:

— Перепрошую, ваша високосте за вчинені незручності…

Уйма роздратовано зиркнув у мій бік. Він велів мені не вибачатися ні за яких умов. Я поперхнулася:

— Тобто річ ось у чому. Ми посли могутнього короля Оберона з-за Печатки. Король Оберон просить… тобто вимагає… тобто він видає заміж прекрасних принцес. П’ятьох. Вам пропонується стати чоловіком однієї з них на ваш вибір.

Полонений начальник сторожі здивувався настільки, що зробив слабку спробу вивільнитися з рук людожера. Уйма сильніше його стис. Той затих.

— Як ви сюди увійшли? — запитав принц-деспот після довгої паузи.

— Силоміць, — коротко відповів Уйма.