РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

Андрій Ігорович грав, що називається, однією лівою. Шайба літала з кутка в куток — але у Зарудного-старшого вистачало часу й на неквапливу розмову:

— Що ще чути, Лідо? Брат уже одужав?

Тимур кашляв тиждень тому. Це й хворобою не назвеш. А депутат Зарудний пам’ятає…

— Дякую, все гаразд, — сказала вона механічно. І несподівано для себе додала: — А як справи у вас у парламенті?

А чому б, власне, й не спитати. Питають же люди одне одного, як справи на роботі, вдома, у школі…

Здається, Андрій Ігорович усе-таки здивувався. І пропустив шайбу. Славко радісно зарепетував.

— Та справи як звичайно, — повільно сказав Зарудний-старший. — Якщо тобі цікаво, можу дати підшивку «Парламентських вісників». Там звіти практично без купюр…

Лідка опустилася на теплий іще стілець, і це чуже тепло примусило її здригнутися й відразу ж пропустити гол.

— Вилетіла, — сказала вона винувато.

Славко не засмутився:

— Тату, давай знову!

— Зачекай, — депутат Зарудний жестом зупинив Ліду, яка вставала з-за столу. — Славо, будь другом, принеси з кухні чаю, ну і там іще пиріжки якісь, спитай у мами…

Славко зморщив носа, але заперечувати не став. Закрив за собою двері; у Зарудних була така велика квартира, що Лідка досі не знала, де тут розташована кухня.

Андрій Ігорович сів на Славкове місце. Пальцем погладив шолом жовтого пластмасового воротаря:

— Зіграймо, Лідо?

Вона кивнула. Чогось пересохло в горлі. Вона знала, що, повернувшись додому, почне по-всякому згадувати спливання саме цих секунд — Славко на кухні… А вони з депутатом сидять за метр одне від одного й зосереджено крутять ручки.

— Важко бути найменшою?

Лідка підвела голову. Її зелений хокеїст розмахнувся по шайбі, але так і не вдарив.

— Я випадково народилась, — вона знала, що ЙОМУ можна сказати. — Мама хотіла… ну, перервати. Тому що дітородний період уже майже кінчився… Яна і Тимур, вони разом народились… і після цього мама, ну, не вагітніла. І думала, що все… А потім вона… ну, коротше, двоє лікарів сказали, що можна народжувати, а троє — що не можна.

— Яка молодець твоя мама, — сказав Андрій Ігорович.