Розділ 7. Весільна подорож

— А, Цезар, — привітав коня Фрідріх. — Здорово-здорово, ще живий?

Цезар уткнув свою морду в плече короля. Його величність глянув на слугу, і той швидко підніс йому сумку. Король дістав звідти білий хліб та цукор і пригостив коня.

«Двоє старих бойових друзів, — подумала про себе Софія. — Схоже, цей ритуал зустрічі дотримується щодня». І справді, Цезар не відійшов від свого господаря до кінця огляду.

— Як вам мій полк? — звернувся монарх до графа Йозефа. Він бачив, що полковнику все сподобалося, але очевидно захотів це почути.

Графа випередила Софія:

— Ваша величносте, ваші військові дуже добре вишколені. Такий хороший фрунт… — вона намагалася згадати військовий термін. Король злегка скривився.

— Мадам, ви, напевно, не туди дивилися, сьогодні мої хлопці були як сонні мухи. Я не впізнав свій полк. Утім, залишмо це. А зараз для вас — сюрприз.

Він підізвав до себе слугу і віддав якесь розпорядження.

— У мене є один цікавий музей, графине. Думаю, вам як молодятам будуть цікаві його експонати. Щоправда, їх там поки небагато. Але зовсім нещодавно один із моїх старих бойових друзів поповнив колекцію вельми цінним екземпляром, випробуваним на своїй дружині, коли ми з ним воювали. А потім милості прошу пообідати зі мною, тим більше що сьогодні нас відвідає королева.

Слуга провів гостей до маленької кімнати, відімкнув її, але сам заходити не став. На стелажах лежало кілька виробів із металу, що за формою нагадували жіночі панталони. Першим усе зрозумів Йозеф і голосно розсміявся. Софія здивовано поглянула на чоловіка.

— От старий пень! — вигукнув граф Йозеф польською мовою. — По-моєму, він жінконенависник. Це ж «пояс невинності», «хранитель вірності», якщо хочеш, дорога. Бачиш, король натякає мені, що я теж повинен наглухо закривати твій грот любові, залишаючи фортецю. Цікаво, а королеві Фрідріх одягав такий пояс? Кажуть, він залишив свою дружину незайманою.

— Це ж чому?

— О, в нього було дуже сильне перше кохання, але одружитися закоханим не дозволили. Тому Фрідріх не відразу зміг прийняти свою законну дружину.

Подружжя підійшло ближче до експонатів. Тут настала черга сміятися графині Софії.

— Боже, яка вигадка! Які унікальні екземпляри! Дивись, як майстерно зроблено, — мовила графиня, вказуючи на виріб зі срібла і золота. — Майстер мав прекрасний смак. Який орнамент!

— Я бачу, тобі сподобалося. Може, замовити таку «красу» для тебе?

— Спасибі, коханий! Ти дуже дбайливий. Ой, поглянь! Це ж більше нагадує знаряддя для тортур, тільки не пояс! Які ж ви, чоловіки, жорстокі ревнивці! — закотила очі Софія.

Перед ними лежав іржавий металевий пояс із гострими кромками.

— А ключики до поясів досить складної конструкції.

— Ха-ха-ха! — знову засміявся Йозеф. — Ось бачиш, ви, жінки, теж гарні! Відразу ж намагаєтеся вивчити ключик. Ні, якийсь сенсу «поясах вірності» все-таки є!