Розділ 7. Весільна подорож

Станіслав Август дуже любив ці вечори, добре розумівся на мистецтві і літературі, був прекрасним оповідачем. Поява нових осіб при дворі завжди викликає підвищену цікавість, тому королю не терпілося поспостерігати за графинею Софією, скласти свою думку про прекрасну грекиню. У Варшаві було багато вродливих жінок, але щойно більшість із них відкривали рота, щоб вимовити що-небудь багатозначне, інтерес до них одразу вгасав. Чи не чергова вертихвістка ця подільська графиня?

Легка вечеря на п’ятнадцять персон за великим круглим столом сприяла невимушеній бесіді невеликого гуртка, зібраного цього вечора королем. Крім подружжя де Вітте, були запрошені: придворний художник короля Бернардо Белотто, якого Станіслав Август називав Каналетто; маркіз де Рівьєр; Елізабет Віже-Лебрен, молода французька художниця, яка тільки-но прибула з Версаля, де працювала над серією портретів королеви Марії Антуанетти; поет Трембецький, гульвіса, красень, дуелянт, улюбленець короля; Боскамп Лясопольський. Останній уже встиг розповісти королю і придворному товариству про Софію, але зробив це дуже майстерно, щоразу додаючи в свої оповідання нові пікантні подробиці і водночас залишаючи білі плями в біографії грекині. Це збуджувало ще більший інтерес до нашої юної героїні.

Легке біле вино, масні устриці, приємна камерна музика і доброзичлива атмосфера, створена Станіславом Августом, швидко зняли напругу, притаманну офіційним прийомам, і зав’язалася невимушена розмова.

Віже-Лебрен одразу ж «орендувала» Софію, і жінки забалакали безугаву, ніби зустрілися дві давні подруги, що якийсь час не бачилися і тепер поспішали виплеснути одна одній новини, які накопичилися.

Після обіду запрошені перемістилися до сусідньої зали, слуги подали шоколад і коньяк. Трембецький дістав папери і почав читати свою нову комедію «Блудний син». Балакун і ерудит, Станіслав Трембецький одразу привернув до себе гостей, і вони зацікавлено слухали, час від часу перериваючи читання дружним сміхом.

Софія сміялася разом з усіма. А Трембецький увійшов у смак (тема була благодатна — висміювання пережитків минулого), підкріплюючи прочитане жестами і рухами.

Поки всі слухали поета, Віже-Лебрен тихенько робила грифелем ескізи на папері. Вона дуже зацікавилася Софією і вирішила в майбутньому зробити кілька її портретів. А Трембецький тим часом закінчив читати свою комедію. Почалося обговорення, спалахнули гучні суперечки.

Розійшлися після опівночі, задоволені й веселі.

Наступного дня графиня Софія отримала від короля розкішний букет квітів із запискою: «Захоплений Вашою красою! Прошу Вас бути присутньою на балу, який відбудеться через чотири дні. Станіслав Август».

Чутки про те, що на балу буде присутня мадам де Вітте, красуня з Кам’янця, швидко облетіли Варшаву і заінтригували знать, особливо її чоловічу половину, яка з нетерпінням очікувала чогось незвичайного.

У призначений день, точніше, вечір подружжя де Вітте прибуло до палацу.

Сказати, що ця пара викликала фурор — нічого не сказати. Часто буває так: усі готуються до визначної події, очікуючи побачити щось незвичайне. А потім виявляється, що очікували більшого. У нашому випадку — побачене перевершило всі очікування.

Отже, графиня Софія увійшла до бальної зали у світлій мусліновій грецькій туніці з поясом під грудьми. Розкішне смоляне волосся було перехоплене атласною стрічкою. Глибоке декольте й оголені плечі викликали подих захоплення не тільки у чоловіків, а й у варшавських модниць. З-під спідниці в збірку було ледве видно черевички на низьких підборах. Здавалося, сама Діана відвідала в цей вечір королівський палац — настільки елегантно виглядала сукня на молодій грекині, підкреслюючи її поставу, груди, витончену фігуру і благородну простоту. Завершувала ансамбль убрання графині найтонша блакитна кашемірова шаль, недбало накинута на плечі.

Якби графиня де Вітте знала, що в цей день саме вона задала нову моду на кілька років уперед! Сьогодні у варшавському палаці, а трохи згодом і в Парижі модниці підхоплять ідею грецької туніки і створять сукню-шеміз, яка швидко пошириться Європою. А через десять років Талейран, голова французьких Народних зборів, побачивши паризьку модницю Тальєн на балу в туніці, виголосить свою знамениту фразу: «Неможливо роздягтися помпезніше». Але це буде через десять років, а зараз графиня Софія тремтіла від хвилювання і прикутої до неї уваги оточуючих. Бажаючи заспокоїти дружину, граф де Вітте взяв її за лікоть і прошепотів на вухо слова підтримки. Йозеф теж привернув увагу присутніх на балу. Елегантний новий мундир, тонкі брови, короткі вусики і довгі бакенбарди — та цей полковник справжній красунчик!

Нарешті заграла музика (а це був польський), скориставшись своїм правом, король Станіслав Август запросив графиню Софію на перший танець. А потім і на другий. Отямившись, чоловіки почали записуватися на право запросити грекиню-красуню.

Йозефу так і не вдалося потанцювати із Софією в цей вечір. Але граф не дуже засмутився, сміючись і позираючи на злегка сторопілих чоловіків. Він чекав закінчення балу. Йозеф знав, що справжнє свято для нього розпочнеться увечері в спальні, де тільки його очі, губи і руки пеститимуть тіло Софії, і належатиме вона тільки йому.

У спальні красуня навмисно не роздягалася, надавши це задоволення чоловікові. Йозеф підійшов до неї і ніжно поцілував у шию. Молоду жінку ніби пронизало струмом. Потім він пристрасно припав до її губ, злегка покусуючи нижню губу.

— Ти прекрасна, Софіє, — мовив Йозеф.

Обережно оголивши її ліве плече і груди, він прошепотів:

— Ти чудова.