Розділ 7. Весільна подорож

Несподівано здалеку пролунав голос:

— Граф Йозеф де Вітте і графиня Софія де Вітте.

Йозеф був у новій формі полковника, Софія — у темно-коричневій елегантній сукні.

Варшава, вустами Лясопольського, була вже сповнена чуток про красу грекині. Але оригінал виявився набагато гарнішим, ніж байки колишнього посла. У Тронній залі настала тиша, чоловіки витягнули шиї, жінки нервово засмикали віяла.

Коли король увійшов до Тронної зали, він одразу відчув в атмосфері зали щось незвичайне.

— Ваша величносте, — пошепки сказав йому хтось із наближених, — праворуч подружжя де Вітте.

У ту ж мить погляд Станіслава Августа зупинився на молодій графині.

Король навмисно відтягував світську розмову з подружжям де Вітте, здалеку розглядаючи Софію. Ще напередодні йому доповіли про прибуття молодої родини до Варшави, і Лясопольський докладно розповів про грекиню.

Перше хвилювання у Софії минуло, і вона озирнулася. Тронна зала була чудова: червоне із золотом оздоблення, два великих білих каміна, величезні кришталеві люстри і трон у глибині. Величний і вродливий, із проникливим поглядом, доброзичливий і ще зовсім не старий — саме таким Софія й уявляла собі короля.

Через деякий час король зробив знак, і Софію з Йозефом запросили наблизитися до трону.

— Радий вітати вас, графе і графине, — з доброю усмішкою вимовив Станіслав Август.

Софія присіла в реверансі. Йозеф уклонився і простягнув королю пакет.

— Маю честь передати вашій величності листа від батька, генерала Яна де Вітте.

— Напевно, генерал знову просить грошей на укріплення фортеці. Він усю казну спустошив би заради свого дітища, — засміявся король. — Утім, генерал фон Брюль залишився дуже задоволеним виправкою гарнізону.

— Генерал велів уклонитися вам, ваша величносте, і запрошує відвідати Кам’янець.

— Спасибі, графе! — король поглянув на Софію. — У вас чарівна дружина! Я радий, що ви привезли її до Варшави. І хоча наша столиця рясніє гарними жінками, я впевнений, що саме графиня де Вітте стане справжньою прикрасою королівського двору.

— Дякую за комплімент, ваша величносте, — зашарілася Софія.

— Не запитую, де ви зупинилися, і на правах короля запрошую, ні, наказую перебратися сюди, до палацу. Ви будете моїми гостями.

— Ваша величносте, про таке ми не могли і мріяти.

— От і прекрасно. Отже, графе, чекаю вас завтра з доповіддю в моєму кабінеті, а вас обох — післязавтра, у четвер, на літературно-музичному вечорі в Мармуровій залі.