Розділ 3. Обручка

Через тиждень після приїзду Рольської в маєток Потоцьких було влаштовано вечерю з танцями.

— Графе, сподіваюся, ви не залишите мене нудьгувати цього вечора, — шепнула графиня Олена Потоцькому перед танцями. — Кажуть, ви прекрасний танцюрист.

— Ну що ви, графине, — трохи зніяковів молодий чоловік. Він, звичайно, був задоволений таким компліментом. — Це хтось наговорює на мене. Хоча, якщо ви покажете мені кілька па, я спробую вас не розчарувати.

— Залюбки, дорогий Станіславе. Можна я вас так називатиму?

— Зробіть ласку, графине.

Вечір пройшов дуже весело, Станіслав справді був прекрасним танцюристом. Графиня розчервонілась і час від часу кликала слугу з шампанським, пила сама і стежила, щоб і Потоцький утамовував спрагу. Після танців Станіслав вийшов у парк подихати свіжим повітрям. Несподівано йому стало сумно, що на вечорі не було його коханої Гертруди, і він вирішив завтра ж вирушити в Сушно. Коли молодий граф, підбадьорений своєю думкою, вирішив повернутися в будинок, він почув на терасі голоси матері і графині Олени. Станіслав був вражений почутим.

— Я думаю, момент настав. Сьогодні ввечері він буде в моїх обіймах, — впізнав він голос графині Рольської.

— Я сподіваюся на ваш талант, — відповіла мати. — Ми будемо напоготові.

«Ось воно що, — подумав про себе розгніваний Потоцький. — Тому до мене була така пильна увага. А я уявив, що справді вартий хоч частини тих компліментів, які посипалися на мою голову за останні дні. Тим гірше для вас, графине».

Щойно мати з гостею пішли в будинок, Станіслав попрямував до себе, але дорогою зазирнув до Пелагеї, перекинувся з нею кількома словами. Потім викликав до себе карлика Вільгельма, дав тому якісь вказівки і почав готуватися до сну.

Через півгодини у двері тихенько постукали, після запрошення вони відчинилися. У спальню увійшла графиня Олена. Вона була в прозорому рожевому пеньюарі, надягнутому на оголене тіло. Після почутого напередодні Потоцький визнав можливим включитися в гру, і тому не тільки не відвів очей від оголеної жінки, а навпаки, почав зухвало її розглядати. Вона була дійсно гарна! Уже сформована жінка, в самому розквіті жіночої чарівності, з дивовижними формами! Високі груди, тонка талія, округлі плечі не могли не викликати захоплення.

— Сьогодні дивовижний вечір! — як ні в чому не бувало вимовила Олена. — І я зовсім не можу заснути. Дозвольте побути у вашому товаристві, дорогий графе.

— О звичайно, дорога графине, — вторив їй Станіслав, продовжуючи пожирати тіло гості очима.

— Чому ви так дивитесь, я вам подобаюсь?

Потоцький зробив невелику паузу, а потім відповів:

— Більш ніж, дорога Олено.

— І що ж ми з усім цим робитимемо? — загадково запитала молода жінка.

— Я думаю, вихід один, — Станіслав очима показав на своє ложе.

— Ви не поспішаєте? Може, не варто?

— Думаю, що ми вже обидва готові до цього. Але для початку я хочу, щоб ви скинули з себе останній одяг, який приховує ваше дивовижне тіло, і станцювали переді мною.