Розділ 3. Обручка

— Знову проситимеш щось нікчемне.

— Я дякую вам, графине, і графу за вашу доброту і терпіння до мене, але сьогодні я хочу попросити вашої рекомендації в жіночий монастир у Львові. Я вирішила присвятити решту життя служінню Богові.

Потоцька надпила кави, уважно поглянула на свою фрейліну:

— Що ж, це, мабуть, наймудріше, що ти могла зробити у своєму житті.

Вона взяла аркуш паперу і написала листа до монастиря.

— Візьми і не думай потім проситися назад.

— Ніколи, графине, — опустила очі Оксана і вийшла.

Через годину, склавши речі, дівчина в екіпажі вирушила до монастиря.

Увечері графині Анні Потоцькій стало зле, а через півтора дні вона впала в безпам’ятство. Викликаний лікар констатував смерть від серцевого нападу.

Звістка про смерть дружини настільки вразила графа Франца Селезія, що він зліг. Подальше життя втратило для нього будь-який сенс. Потоцький почав поступово згасати, з серпня вже фактично не вставав із ліжка, а на початку жовтня запросив до себе дочок.

— Я вручаю вам два документи. Перший — мій заповіт. Основну частину земель я передаю Станіславу. Ви, дівчатка мої, теж не залишитеся у програші. Декілька сіл залишаю Кемеровським. Передайте їм: нехай пробачать, якщо зможуть. Другий документ — лист Станіславу. Надсилайте гінця. Я хочу попрощатися з сином і помиритися. Ідіть.

Уранці наступного дня граф Франц Селезій Потоцький помер.