Розділ 13. Князь Таврійський

Софія заспокоювала Долгорукову і Самойлову. Щойно їх відвідали чоловіки, двоє генерал-поручиків. Про всяк випадок попрощалися назавжди і попросили вибачення одне в одного. Відразу ж після відвідування чоловіка, мало не наштовхнувшись на нього, до графині Самойлової прийшов її коханець граф де Лама.

Штурм почався за сигналом одночасно з трьох гармат. Усі жінки, крім Софії, залишилися в наметі молитися. Грекиня не могла бути осторонь від таких важливих подій і, накинувши свою нову шубу, вийшла з намету.

Людині, яка не відає військовими секретами, важко було зрозуміти сенс того, що відбувається, красу і злагодженість дій наступаючих, сміливість і відчай тих, хто обороняється. Софії здавалося, що все має бути інакше, значно видовищніше і зрозуміліше. І незважаючи на дим, оглушливі залпи гармат і вибухи замінованих підкопів, графиня побачила, що через півгодини після початку наступу козаки зайняли ретраншементи, а найвідчайдушніші були вже на кріпосній стіні.

— Ваша світлосте! — ад’ютант на коні наблизився до князя Потьомкіна. — Ми вже у фортеці. Турки відчайдушно чинять опір, але наша перемога очевидна. При штурмі загинули генерал Волконський і бригадир Горич.

Через сорок хвилин справу було закінчено. Софія серед почту князя Потьомкіна в’їхала на територію завойованої фортеці. Від побаченого перехопило подих — усюди лежали гори трупів.

Штурм Очакова коштував туркам 8700 убитих, 1840 померлих від ран і 4000 полонених.

Втрати армії Потьомкіна — менше тисячі чоловік. Після святкування перемоги Потьомкін попрямував до Петербурга через Херсон. Графиня Софія їхала з князем в одній кареті. На березі лиману Потьомкін наказав зупинитися.

— Погляньте, графине, — звернувся він до грекині, — яке гарне місце! Відразу дві річки, Інгулі Південний Буг, впадають у Чорне море. Після нашої перемоги в Очакові можна і помріяти. Тут буде нове місто! Кращого місця для судноверфей і придумати не можна.

— Але ж уже є Херсон?

— Там мілководдя і великі кораблі будувати дуже незручно. А флот потрібен завжди. Так що залишилося дати достойне ім’я майбутньому місту.

— У мене є пропозиція, князю, — швидко знайшлася Софія.

— Слухаю, графине.

— На честь вашої славної перемоги в Очакові в день святого Миколая можна назвати його Миколаєвом.

— Дуже добре, графине! — вигукнув князь. — Бути цьому. Панове, — звернувся він до присутніх, — перед вами місцевість, де незабаром виросте місто кораблів Миколаїв, з легкої руки графині де Вітте так названий!

— Віват, графиня! — пролунали дружні голоси.

Місто Миколаїв почали будувати в наступному, 1789 році, а вже через рік зійшов на воду перший корабель — 50-гарматний фрегат «Св. Миколай».

А поки наші герої продовжили свій шлях до Херсона.

— Князю, — звернулася до фельдмаршала графиня Софія. — У мене до вас дуже делікатне запитання. Я не намагаюся вивідати будь-які політичні секрети, інтерес мій — особистий.

— Слухаю вас, графине.

— Мене цікавить подальша доля Польщі. Ні, точніше не так. Кам’янець знаходиться на самому кордоні. Там моя сім’я, наші маєтки. Не хочеться відразу все втратити.