Розділ 13. Князь Таврійський

— Днями князю Потьомкіну прийшов лист про капітуляцію Франції у війні. Пишуть, що полковник Баур знищив усі стратегічні запаси вина і шампанського.

Баур тільки усміхався.

— Так, панове, бачу, у вас говорить заздрість. Поміняти хоч ненадовго фронтові окопи на Париж — багато чого варте. Тож я готовий виконати ще не одне подібне прохання князя. Між іншим, ваші дами теж потребують оновлення гардеробу, — підтримав він загальний тон розмови.

Дружний регіт офіцерів перервав його промову.

До князя ад’ютант входив уже серйозним. Через півгодини до намету Потьомкіна запросили графиню Потьомкіну і графиню де Вітте. Щасливий князь у присутності всіх надів нові черевички на ніжки Параски Потьомкіної. По виразу його обличчя Софія зрозуміла, що задумана операція пройшла успішно. І тільки ввечері князь Потьомкін і полковник Баур висловили подяку Софії.

— Вистава вдалася на славу. Париж відразу підхопив нашу легенду і привів у захват пліткарів. Поки я зображав пошук цих нещасних черевичків, був навіть складений водевіль і поставлений у театрі. Ваша світлосте, — звернувся Баур до князя, — ми з вами там були представлені не в найкращому світлі.

— Ну що ж, тепер настала наша черга сміятися. Головне — плани мінних галерей у нас у руках.

Наступного дня князь Потьомкін відправив Гассан-паші чергову петицію з пропозицією здати фортецю полюбовно. У відповідь сераскир стратив у фортеці кілька православних, їхні голови виставив на фортечному мурі на палях, а тіла скинув у лиман.

Потьомкін у люті зібрав генералів і бригадирів (проміжне звання між полковником і генерал-майором).

— Готуємося до штурму, — наказав він. — Найслабше місце у фортеці — з боку лиману. Як тільки лиман скує лід, одразу й почнемо.

На раді було вирішено атакувати фортецю шістьма колонами з різних боків. Штурм почати рано вранці, перед світанком.

Сильні морози вдарили раптово. Потьомкін запросив до себе графиню Софію де Вітте.

— Графине, — радісно промовив князь, — хочу зробити вам подарунок. І хоч день святого Миколая ще не настав, морози вже справжні.

Князь узяв соболину шубу і накинув на плечі Софії.

— Та-ак, — протягнув Потьомкін, оглянувши грекиню, і голосно засміявся, — красу нічим не зіпсуєш.

— Спасибі, князю, за розкішний подарунок, — відповіла Софія. — Зима цього року справді сувора.

— Думаю, мерзнути тут нам залишилося недовго, — задумливо мовив фельдмаршал.

— Невже штурм?

— Так, графине, всі умови для цього є.

Штурм був призначений якраз на день святого Миколая Чудотворця — 6 грудня. У ніч з 5-го на 6-те ніхто не спав: хто чистив зброю, хто писав листи додому, хто молився.