Розділ «XXI»

— У мене зараз інші плани, — сказав він.

— А коли вони справдяться?

— Це не буде так швидко, як тобі може здатися. А потім... — Лев обвів поглядом кімнату. — Чим не чудове місце для наступної зустрічі? Але, Ногаю, я маю ще одну вимогу.

Побачивши, що той скривився, Лев поспішив заспокоїти:

— Це навіть не вимога. Просте прохання.

— Я тебе слухаю.

— Скоро зима, — мовив Лев. — Нехай мої ратники залишаться у містах на зиму. Ти ж розумієш, що ніхто взимку мури зводити не буде!

Ногай подумав, що це слушно, і кивнув головою.

— Але я залишу в Бакоті свого намісника, — наостанок сказав монгол.

— Також мусульманин? — запитав Лев.

— А чому ти стривожився?

— Я хочу, щоб намісник такого шановного хана не почувався незручно. Послідовнику Пророка буде важко створити такі умови, — пояснив Лев. — Принаймні мечеті тут немає.

Ногай поспішив заспокоїти князя.

— Мій намісник — не мусульманин. Щоправда, і не православний.

— Язичник? — Лев ледве не сказав «поганин», але вчасно спохопився — невідомо, як відреагував би мусульманин на подібне слово.

— Він християнин. Хоч і латинянин, — пояснив Ногай.

Лев махнув рукою.

— Це не проблема! — сказав він. — У мене в містах їх багато. Не думаю, що ще один чимось мені зашкодить.

Того ж вечора хан Ногай переправився на протилежний берег Дністра. Князь Лев Данилович подарував йому човна, у якому ледве вмістилися всі подарунки, що їх привезли зі Львова.

Загалом і Ногай, і тим більше Лев залишилися задоволені зустріччю. Ногай забезпечив собі спокій на північних границях і фактично отримав під свою опіку прикордонні міста, а Лев, хоч і втратив їх, міг сміливо перекинути на північ підготовлених ним же ратників. І поволі відновлювати міста. Добре, що Львів також у цьому списку. Князь уже давно подумував про те, чи не перебратися з Перемишля у це місто, як свого часу батько покинув немилий йому Галич і зробив столицею Холм. А там, де три мicта, там і чотири. І так далі. Словом, Леву Даниловичу було чого радіти.