Розділ «Частина шоста Мідний казан Аріанта, або Подорож на Ексампей»

А про те, чи був він біля казана, чи все то записано з чужих уст, двох думок не може бути. Про це він прямо й написав у своїй «Історії»: «…це я бачив на власні очі». Якої ще клятьби від нього треба? Бачив на власні очі – цього досить для такого рівня історика, як Геродот. А де подівся казан, хто тепер достовірно скаже, як звідтоді минуло чи не три тисячі літ. Скіфи самі зникли в пітьмі історії, то що вже говорити про казан!

А про свою поїздку на Ексампей і про відвідання казана Геродот ось як написав у своєму всесвітньо відомому творі:

«Про кількість скіфів я не міг точно дізнатися, але чув різні свідчення про їх число: одні кажуть, що скіфів дуже багато, а інші, що, власне, скіфів дуже мало. Але це я бачив на власні очі. Є між Борисфеном і Гіпанісом край, що зветься Ексампей – той самий, який я щойно згадував, як говорив про тамтешнє джерело гіркої води, що впадає до Гіпаніса і робить його воду неможливою для пиття. Отже, в тому краю є мідяний казан… Як хто не бачив його, то так опишу. Той казан, що є у Скіфії, легко вмістить у собі шістсот амфор, стіни ж того скіфського казана грубі на шість пальців. Місцеві люди казали, що він вилитий з вістрів стріл. (Це було так.) Їхній цар, на ймення Аріант, хотів знати кількість скіфів і наказав, щоб кожен скіф приніс вістря стріли, хто не принесе, згине (за кару). Вони й позносили величезну кількість вістрів. І цар задумав зробити з того пам’ятку: з тих стріл зробив казан і поставив його в краю Ексампей. Таке я чув про кількість скіфів».

«Але це я бачив на власні очі» – на тисячоліття закарбує Геродот, і тому немає ані найменшого сумніву, чи бачив його Геродот і чи був взагалі казан Аріанта, а чи це красива легенда.

Геродот ніколи не вигадував. Та й не в його це правилах і моральних принципах писати «бачив» про те, чого він не бачив, а про що тільки чув. В іншому випадку він так і застерігав: це я чув. А коли писав: це я бачив на власні очі, то таки бачив на власні очі казан скіфського царя Аріанта, одного з наших далеких предків, і рівного якому – казану – світ нині не знає.

Він ще ховається в надрах української землі, колись скіфсько-ексампейської, і з’явиться на світ білий і на узвишші – просто ще не настав час йому. Як і бронзовому Геродоту, «батькові історії», авторові четвертої книги «Історія», у якій він так яскраво і достовірно (археологічні дані раз у раз підтверджують його правоту) описав далеке минуле нашої батьківщини – України, спадкоємиці Великої Скіфії – це наше чи не єдине джерело про ті часи!

І з’явиться бронзовий Геродот – віримо! – в краю Ексампей, як мусить врешті-решт повернутися в ті краї і сама його первісна, історична назва ЕКСАМПЕЙ.

«Геродот із Галікарнасу зібрав і записав ці відомості, щоб події, що минули, з плином часу не потрапили в небуття» (Нроботос. Гісторіїс аподейксіс).