Розділ «Частина шістнадцята Друга загибель Скіфії»

Друга загибель Скіфії

Новітні гуни – епоха варварства триває?

ВАРВАРИ. 1. Назва, яку давали стародавні греки та римляни народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації і стояли на нижчому рівні культурного розвитку.

2. Некультурні, малосвідомі люди, жорстокі і грубі.

ВАРВАРСТВО. Низький ступінь культурного розвитку, неуцтво, грубість, безжалісне ставлення до культурних цінностей.

Із словника

Антей: Хто ж то перейшов по нас, як по містках, до храму слави всесвітньої? Кого ми на собі з безодні варварства на гору несли? Чи ж не лягли ми каменем наріжним до мавзолея нашим переможцям?

Леся Українка

…Це шотландський філософ в 60-х рр. XVIII ст. А. Ферґюсон запропонував до періодизації історії людського суспільства увести другий період після дикості перед цивілізацією… Обґрунтував таку періодизацію Льюїс Генрі Морґан, американський етнограф, археолог, історик первісного суспільства. За його концепцією, варварство починалося з винайдення гончарства і закінчувалося появою писемності…

Невже?

Що епоха варварства в історії людства скінчилася давним-давно, ще з початком винаходу писемності?

Гай-гай!..

Отже…

Розбрелися скіфи по світах, розбіглися хто куди – хто за Істр у Добруджу і там після всіх пертурбацій і невдалої спроби створити свою державу, бодай і в ранзі Малої, розчинився серед тамтешніх племен, а головно серед фракійців; хто з кримської Малої Скіфії, коли вона конала під готсько-гунськими мечами, подавшись у гори, загубився серед таврів; хто опинився в рабстві й щез назавжди, а хто влився в потік переселення народів і разом з вестготами, вандалами, франками подався громити Західну Римську імперію, і вже в V ст. вона розпалася на дрібні й нетривкі держави варварів, що ворогували між собою й гинули у власному ж розбраті. В гігантському казані плавилися, як у тиглі, народи, одні зникали, інші з’являлися і знову зникали. Розчинилися, переплавилися в тім казані й збіглі зі своєї батьківщини скіфи. Деякі вціліли, це ті, хто залишився в рідних палестинах у Подніпров’ї, де з роками поріднився з місцевими землеробськими племенами, з прапращурами нашими антами, ставши часткою слов’янства, а, отже, і нас із вами.

І почали про скіфів забувати в Подніпров’ї, в степах Північного Причорномор’я, і зник термін Велика Скіфія, навзамін виникла Сарматія, але з часом і вона востаннє мекнула, і залишилися у степах кургани та руїни Кам’янського городища на Дніпрі чи Неаполя Скіфського у Криму.

Спливали віки та віки.

У Крим увірвалися татаро-монголи, де в 1443 році після розпаду Золотої Орди виникло Кримське ханство…

Сірі й дещо похмурі Петровські скелі здіймаються майже поруч із трасою на Алушту та Ялту – там нині улюблене місце для тренувань початкуючих любителів лазити по скелях. А за скелями – чимале горбисте пустельне плато, обсягом у 20 гектар, власне, пустка, міський вигін, приміські мешканці там пасуть корів, овець, кіз, а городяни на свята влаштовують собачі бої. Там же відбуваються і велогонки з перепонами. Це те місце, де колись, 2–2,5 тисячі років тому здіймалося гарне – як намальоване! – білокам’яне місто, Неаполь Скіфський, столиця держави, чиї межі простягалися від Дону до Південного Бугу та Ольвії. Але сьогодні робиться все, принаймні таке складається враження, аби кримчани і гості півострова і геть забули про скіфів, аби й сліду не зосталося про той народ, що залишив по собі славну пам’ять в історії України! І це та столиця скіфів, якою так цікавляться вчені США, Японії, Китаю. Сьогодні на місці мавзолея Неаполя, у якому виявлено 77 поховань і де знайшов своє останнє пристанище в цьому світі легендарний цар Скілур та його син цар Палак, на місці того мавзолею, у якому знайдено 1327 золотих прикрас та різноманітну зброю (не кажучи про розкішний саркофаг із кипарисового дерева), так ось, на місці цього мавзолею світового значення, на місці його склепів збудовано гаражно-будівельний кооператив! (У склепі № 9 свого часу знайшли скіфський фресковий розпис, аналогів якому немає. Щоб урятувати склеп, його засипали на певний час, і тоді ж автомобілісти проклали зверху дорогу та утрамбували її гравієм. Мовляв, скіфи були варварами, нащо нам сліди варварів зберігати, а варвари – якраз вони, нищителі археологічних пам’яток!)

На території Неаполя ще в 40-х роках минулого століття (навіть і в 70-х!) були товсті стіни метрової висоти, були і загули. Каміння пішло на будівництво все тих же гаражів та різних… курників. Зник невідомо де і череп царя Скілура, з якого свого часу відомий антрополог М. Герасимов реконструював зовнішній вигляд скіфського царя.