Розділ «Частина сьома Від Асклепія до Анахарсиса: змії і мудреці»

Від Асклепія до Анахарсиса: змії і мудреці

Змія з цілющою травинкою у роті…

Когорту ста великих лікарів світу від найдавніших часів і до наших днів розпочинає звичайно напівлегендарний лікар-бог родом із Давньої Греції. У римлян він Ескулап (це від його імені лікарів, медиків взагалі стали прозивати ескулапами), латинська ж форма його імені Асклепій. І нічого дивного, наприклад, лікар із мусульманського світу Абу Алі Хусейн Ібн Абдаллах Ібн Хасан Ібн Алі Ібн Сіна в християнському світі відомий під латинізованим прізвищем Авіценна. Кажуть, що Асклепій був реальною постаттю, історичною, а вже згодом його обоготворили.

Як лікар він і справді був рівний богові, тож і став богом лікування, в статусі якого його й проголосили після возвеличення в ранг божества.[52] А ще він був проголошений сином Аполлона, тоді ж як мав цілком земних батьків простого походження – не виключено, що батьком його був пастух-чередник. За якоюсь там легендою – всуціль легенди! – мистецтва лікування Асклепія навчив сам Хірон, мудрий і вчений кентавр, напівлюдина-напівкінь. Мовляв, під його наукою (бо хто ж із простих смертних міг так навчити простолюдина) він і став удатним лікарем, зумівши перевершити навіть свого навчителя!

Пізнавши силу коріння лісу (про хімію тоді, звісно, й не чули) і соків трав з полів та луків, він не лише зцілював хвороби чи дарував дідам молодість (віковічна і до сьогодні нездійсненна мрія людства!), а й навіть повертав померлих до життя – чим і прогнівив володаря царства мертвих Аїда. При нагоді останній накапав громовержцю Зевсу – зазнався, мовляв, Асклепій, порушує той порядок, який батько богів завів на Землі – мертвих воскрешає, тоді ж як мертві мусять бути мертвими і перебувати в Аїді-пеклі, в підземному царстві… Розгніваний Зевс (до слова, дід Асклепія за легендами-міфами) блискавкою вразив свого непокірного онука, який воскрешав мертвих, а вже його самого після удару Зевса ніхто, звісно, не воскресив.

Справжня слава Асклепія почалася після його смерті – наглої і несправедливої. Коли його обоготворили, то почали повсюдно споруджувати на його згадку численні святилища. Було навіть афінське свято на честь Асклепія – епідарії – і до святилищ та храмів за зціленням (а там працювали учні й послідовники бога лікування) збиралися недужі з усієї Греції. Спеціально обладнані приміщення для лікування називалися асклепійонами – зображення їх навіть карбувалося на монетах тих часів.

Самого ж бога лікування зображували в образі людини зрілого віку (між іншим, схожого на Зевса – як-не-як, а його онук!). Асклепій мав сімох дітей (всі вони були лікарями і – не рядовими), а від імені його дочки Гігієї, яка відала чистотою, походить термін «гігієна», як від сина Панацеї – «панацея», універсальний засіб, який буцімто запобігає будь-якому лихові (термін є, самого засобу, себто панацеї, немає). Асклепій був викарбуваний на монетах 162 міст Давньої Греції з посохом, що його обвивають змії. (В ранній період його шанування він сам зображувався у вигляді змії!). У храмі Асклепія жила одна, казали, мудра змія, яка приймала жертовні приношення.

Існує легенда, що коли Асклепій якось побачив на своєму посохові змію, то зопалу вбив її. Але тут невідь-звідки вигулькнула її товарка з травинкою в роті і воскресила вбиту. Меткий Асклепій загледів, що то була за трава і заходився з її допомогою воскрешати померлих (за що згодом і поплатився власним життям). Звідтоді й понині змія – символ медицини. Сучасної теж.

В ранню епоху розвитку культури відношення до змій було різним. В первісні часи їх шанували (змієпоклонство). Вавилоняни вбачали в них уособлення зла, єгиптяни – мудрості. В тих краях, де водилися отруйні плазуни, виникали касти заклинателів, а ось в часи грецької античності змій тримали як домашніх тварин – для боротьби з мишами. Тоді до них не відчували відрази (огида з’явиться лише за часів пізньої античності, під впливом християнства) і навіть дозволяли дітям гратися з плазунами. Знатні жінки в спеку носили змій обмотаними навколо шиї – для прохолоди.

В Афінах у спеціальному храмі утримувалася священна змія Афіни. Вакханки (шанувальниці бога Діоніса) під час свят носили в руках кинджали, тірси (жезли) і змій. В Дельфах була споруджена бронзова колона із трьох сплетених зміїних тіл, які несли золоту триногу.

А сам бог Асклепій незмінно зображувався з посохом, оповитим зміями, і той посох досі є символом медицини.

У сивій давнині змія також була символом єгипетського бога Тота, покровителя лікарів, тому в храмах тримали цих плазунів як священних тварин. А єгипетська богиня життя і здоров’я, незрівняна Ізида теж зображувалася із зміями, що символізували для єгиптян вічне життя. (Фінікійці, наприклад, вірили, що змія володіє – таки володіє! – здатністю омолоджувати старих.)

У прадавньому Вавилоні бог лікарів Нінгішзіда теж мав подібну емблему – двох змій, що переплелися навколо посоха. Самі ж вавилоняни із змією пов’язували омолодження, видужання, тривалість життя, мудрість і взагалі стан здоров’я людини.

В Африці (Дагомея) теж боготворили змій, мали навіть небесного змія Данг-бе, який посилав людям на землю дощ.

Кецалькоатль («Пернатий змій», «Змій, покритий зеленим пір’ям», «Птахозмій») був одним із найшанованіших богів майя та інших племен Центральної Америки. Одні його шанували як кетцая (птаха), інші – як змія. А взагалі він звався змієм, що звивається, і водночас птахом кетцуалем, який покритий зеленим пір’ям.

В Японії існував лютий Ямато-поороті – «змій-страховисько восьмихвостий-восьмиголовий», який пожирав людей, зокрема юних дівчат – такі мав гастрономічні смаки. Людиноподібним був і Яюя, який мав копита коня, голову дракона і обличчя людини.

А в Китаї дракон – Лун – найпошанованіша, ледь чи не національна істота, з якої сім разів виникали божественні сутності, що не мали статі. Лише на восьмий раз виник Ідзанокі (чоловічий початок) та Ідзаномі – жіночий. Вони зійшлися – після ряду пригод – так виникла перша людина.

Одна з іпостасей Анхра-Аньго – бога зла, пітьми і руїн у давніх персів – це триголовий змій-дракон Ажі-Дахаота, як у давніх русичів Змій Горинич.

Греки впродовж тисяч років теж мали культ змії і шанували її. Плазун цей у них теж символізував мудрість, науки і взагалі – пізнання. За міфом, Зевс подарував людям чудовий засіб омолодження. Люди доручали віслюку нести Зевсів дарунок, а віслюк передоручив це змії. І звідтоді люди страждають від старості, а змії насолоджуються вічною молодістю. (Це було викликано тим, що плазуни міняють шкіру, і людям здавалося, що разом із старою шкірою вони позбуваються і старості, а з новою омолоджуються.) А ще греки вірили, що плазуни володіють усіма знаннями, вищою і найвищою мудрістю, тому й поговірка була: «Будьте мудрі, аки змії».