Розділ «Частина п’ятнадцята Сказання про те, як одна велика Скіфія перетворилася на дві малі»

Столицю пізньої Скіфії в Криму вчені шукали довго і вперто – від Перекопу до Херсонеса. Десь же вона була в степовому Криму – історичний факт! – але де саме?

Шукали, шукали і врешті знайшли – у центрі півострова.

А сталося це так.

Якось року 1827-го місцевий краєзнавець зупинив одну з підвід, що везла каміння (на дорогах у ті часи чимало скрипіло таких торохтійок з камінням із старих поселень). А зупинив він тому, що загледів на підводі мармурову плиту з барельєфом скіфського вершника, а поруч неї лежало ще три – з якимись прадавніми написами з іменами царів та з посвятами Зевсу й Афіні.

– Звідки барельєфи? – зацікавились в Одеському музеї старожитностей. Виявилось – із Неаполя Скіфського.

Перші ж розкопки на узвишшях крутих Петровських скель, де брали каміння, принесли сенсаційні знахідки. Тоді ж знайшли оборонні стіни і головні ворота Неаполя. І, зрештою, мавзолей скіфських царів та знаті, у якому покоїлись останки багатьох поколінь.

Там було знайдено людські й кінські кістяки, зброю, монети, різні коштовності, 1327 золотих прикрас, сцени з розписами великої наукової і художньої цінності, на яких відображені походи і битви, полювання, розваги та учти скіфів.

Збереглася – чи не легенда? – билиця про те, як один дивакуватий на вигляд дідок, який пас там кіз, підказав археологам, де шукати гробницю великого Скілура – в руїнах біля головних воріт.

Там її і знайшли – за сприяння того козопаса.

А в мавзолеї – царя. Він лежав у саркофазі з кипарисового дерева, багато інкрустованого, з безліччю орнаментів і, зокрема, грифонів. Вбраний був у розшиту золотом одіж, біля його стегна лежав сагайдак зі стрілами, у ногах – шолом фракійського типу. В іншому саркофазі – теж незвичайної краси, – серед купи золотих прикрас покоїлася цариця, там же потопав у коштовностях їхній син.

Трапляється, що іноді вражаючі знахідки надибують там, де їх ніхто вже й не очікує. Так сталося і в Неаполі. На ділянці, що була детально відпрацьована археологами ще у 1827 році, археологи Юрій Зайцев та Сергій Колотухін знайшли плиту з написом, що розповідав про попередника знаменитого царя Скілура. Судячи з тієї карбівки, він вже тоді налагодив досить жваву торгівлю з усіма скіфськими містами-городищами та з античними країнами Північного Причорномор’я. І взагалі підняв престиж скіфської столиці.

Звали того царя Аргосом. І був він цілком ймовірно батьком Скілура. І стало ясно, що вже до Скілура Неаполь Скіфський був столицею пізньоскіфської держави, славу якої примножили Скілур та син його Палак.

Двадцять гектарів на території Cімферополя

Неаполь Скіфський – місто-фортеця, тепер городище на південно-східній околиці м. Сімферополя, Крим. Місто виникло в ІІІ ст. до н. е. Населення його було змішаним і переважали скіфи, але жили тут і греки, сармати, таври. В ІІІ – ІІ ст. до н. е. Н. С. був значним ремісничо-торговим містом і столицею Скіфської держави у Криму. Найбільшого розвитку Н. С. досяг у ІІ ст. до н. е. за царів Скілура та сина його Палака. На культурі Н. С. позначився вплив греків, сарматів. Місто занепало в ІІІ – ІV ст., ймовірно, під ударами готів[109] і гунів.[110] Перші розкопки Н. С. провадилися у 1827 році, систематично ведуть їх з 1945. Місто (площею 20 га) було обнесене потужними мурами з баштами. Поза мурами розташовувалося передмістя, некрополь з кам’яними і земляними склепами. Виявлено залишки житлових і громадських будівель, портретні рельєфи, фрагменти скульптур, грецькі написи тощо. Окремі будинки були вкриті черепицею, оздоблені фресками. Видатними пам’ятниками Н. С. є мавзолей з похованням скіфського царя та знаті і вирубані в скелі поховальні склепи з настінними розписами (УРЕ. Т. 7. С. 289).

Неаполь Скіфський – некрополь. Розташовувався на південний схід від городища. На східному некрополі досліджена площа 1300 м2, відкрито 104 могили з 400 похованнями. Планування: цвинтар розростався від центру міста до його країв. Пануючий обряд поховання: земляні склепи зі входом, закритим кам’яною плитою. Індивідуальні поховання здійснювалися у підбійних могилах. Вони більш пізні. Поховальний інвентар: гончарна кераміка, ліпний посуд з жертовною їжею, ножі, прясличка, сережки, фібули, браслети, персні, туалетні засоби, намисто. Відкрито кілька поховань із зброєю: списами, дротиками, кінським спорядженням. За матеріалами некрополя простежується змішування культури скіфської, античної, сарматської. Датується II ст. до н. е. – III ст. н. е.

Неаполь Скіфський – мавзолей. Розташовувався біля головної вежі. Конструкція: квадратна споруда з розмірами сторін 8 м. Розмір внутрішнього приміщення – 6,6×5,4 м. Кладка – вапняк на глиняному розчині – кордон на ребро, плита на образок. Вхід розташовано у східній стіні, двері з дубових дощок. Поховання у підлозі, у кутку склепу – яма з гробницею II ст. до н. е. у вигляді ящика з вапнякових плит з перекриттям. Небіжчик (чоловік) лежав випростано на спині головою на захід. При ньому: сагайдак зі стрілами, обшитий золотими бляшками, меч у срібних піхвах, біля ніг – три наконечники списів, акінак та шолом фракійського типу. З похованням пов’язане захоронення чотирьох коней і конюха. Пізніше у мавзолеї поховано жінку. Вона лежала у розписному саркофазі античної роботи. Крім них там виявлено 34 дерев’яні ящики з 70 пох. із звичайним інвентарем. Пізні поховання датуються І – ІІ ст. н. е. Вважається, що в мавзолеї поховано скіфського царя Скілура (Словник-довідник з археології).

Скелі круто обривалися вниз. І там, на трикутному мису між скелями і балкою, – і була вона, столиця пізньої Скіфії, названа Неаполем.

Із оборонних стін – колись таких потужних, з їхньої верхотури добре було видно всю долину Салгиру,[111] степи, що підходять до Неаполя з півночі, на заході здіймається третя гірська гряда.

У тому краї перехрещувались сухопутні дороги – від Перекопу до Херсонеса і від Феодосії та Пантікапея до Керкінітиди і Калос-Лімену (Прекрасної гавані).

До скіфської столиці там було городище Керменчик, у якому в VІ – V ст. до н. е. жили таври.[112] А потім – у III ст. до н. е. прийшли скіфи, яких витіснили з їхньої батьківщини сармати, і збудували там свою столицю, назвавши її по грецькому Неаполем, себто Новим містом.