Розділ «Частина тринадцята Копав чоловік колодязь у Мелітополі…»

із глини і тліну.

При мені тільки меч мій

та іще золота пектораль, —

Що розкажуть вони цим прийдешнім

новим поколінням?

Я не стану пояснювать – склад за складом

нехай прочитають самі,

Як ішли ми крізь ніч

до своєї найвищої істини —

По нарузі, по злиднях, по війні, по чумі, —

Але душі нетлінні над світом проносяться

чистими.

Змієнога богине, дочка Бористену,

володарко скіфів;

Батько скіфів Папаю і ти,

цар царів Колаксаю!

Воскресайте зі мною із наших прабатьківських

міфів,

Воскресайте для світла, як я із пітьми

воскресаю.