Розділ «Частина одинадцята Заістрянські пригоди»

Сини змієногої богині

найкращий

Тільки коханий…

– О боги, яким би я був щасливим у щасливому місті,[81] аби був не скіфським царем, а вільним елліном! – іноді замислено говорив Скіл, наче невідомо кому скаржився.

– А ти відмовся від скіфського царства, – радила йому кохана. – І станеш вільним елліном, і ніхто не завадить нашому щастю…

– Але ж я – спадкоємець мого батька-царя…

– Ну й що ж… У нас, еллінів, царів немає, а нам від того не зле.

– Ти забуваєш, що наполовину я все ж таки скіф…

Це вона й сама відчувала, бо вільним по-справжньому Скіл так і не зміг стати. Може, тому, що іноді озивалася в ньому частка скіфської крові. Чи голос батькових предків його кликав-манив… Скіл тоді вмовкав, зосереджувався, наче відсторонювався від усього світу білого і знімав з пальця золотий свій царський перстень. І довго замислено розглядав його, зітхав, надягав на палець і раптом починав квапно збиратися.

– Куди ж ти, коханий?

– Додому, – нетерпляче вигукував він. – У Скіфію!

– Хіба твоя домівка не тут? – дивувалась кохана. – Не в цьому палаці, не в моїх обіймах?

– І в цьому палаці, і там… За Борисфеном, у степах… Чую, як десь далеко-далеко іржать скіфські коні, і запах диму відчуваю, і пахощі євшан-зілля, полину сивого…

І зникав з Олівії так поспішно, ніби місто ось-ось мало охопити полум’я. А по якомусь часі знову з’являвся: змарнілий, обвітрений, димами похідних багать пропахтілий та кінським потом, від якого потім довго не міг відмитися. І був він тоді для греків наче аж якимось чужим. Обіймаючи кохану, квапно казав:

– Не можу без тебе. Без щасливого міста я зовсім нещасливий.

І на місяць чи й два забував про свою Скіфію. А тоді знову починав дивитися на золотаво-жовтий перстень, прислухався до іржання скіфських коней, що починало йому вчуватися… І поспішно збирався «додому». Щоб так само швидко повернутися в Ольвію, теж, як він казав, додому.

– Нічого не вдію з собою, – скаржився коханій. – Тіло моє Скіфія манить, а душу – Ольвія.

– А що для Скіла важливіше?

– Душа.

І кидались вони одне одному в обійми, аби не проґавити й миті свого щастя. Бо й справді, на чорній землі найкраще тільки кохання.

– Це якесь божевілля… – захмеліло стогнала сама не своя еллінка, і земля під нею гойдалася в шаленстві, й вона кудись пливла, провалювалась на дно жагучої забави, виринала, знову пливла, часом солодко занурюючись в якусь непам’ять…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сини змієногої богині» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина одинадцята Заістрянські пригоди“ на сторінці 9. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Розділ без назви (2)

  • Пролог Скіфська таїна

  • Частина перша Оповиті млою і хмарами

  • Частина друга Змій-дівиця, або Любов у Гілеї. Скіфія легендарна

  • Частина третя Під дзвін мечів і співи стріл

  • Частина четверта Скіфський рай і скіфське ельдорадо

  • Частина п’ята Золотий плуг і золоте ярмо. Скіфія хліборобська, або Звідки «родом» змій Горинич

  • Частина шоста Мідний казан Аріанта, або Подорож на Ексампей

  • Частина сьома Від Асклепія до Анахарсиса: змії і мудреці

  • Частина восьма Скажи, бабусенько, мені, що скіф співав у давні дні?

  • Частина дев’ята Чортомлик і Cолоха

  • Частина десята І почалася «дивна» війна

  • Частина одинадцята Заістрянські пригоди
  • Частина дванадцята Там степи, там могили, як гори…

  • Частина тринадцята Копав чоловік колодязь у Мелітополі…

  • Частина чотирнадцята Пектораль[97]

  • Частина п’ятнадцята Сказання про те, як одна велика Скіфія перетворилася на дві малі

  • Частина шістнадцята Друга загибель Скіфії

  • Епілог Скіфська рапсодія

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи