Розділ 6

Моторний схопив його за барки, а тоді кілька разів вдарив кулаком, доки кров не бризнула.

– Ще раз питаю: під ким ходите? Хто вас послав?

– Воронович, – ледве прошепотів пан.

Моторний оглянувся на своїх – вони чули.

– Чого йому треба? – продовжив допит козак.

– Помічник Мельхіседека… Молдаванин… Він мусить розповісти про підлі заміри ігумена і москалів тут, на Україні…

– Які заміри?

– Не знаю…

– Зрозуміло які, – втрутився Гаранджа. – Їм аби людину в руки взяти, а там вона вже зізнається в усіх замірах.

– Мельхіседек – дуже поважна людина. Він багато робить для нашої віри. Але ти, брате, дарма сюди потикнувся, – скзав Левченко Молдованину, намагаючись перев’язати свою рану. Борщик йому допомагав, однак та допомога лише заважала.

– Несу вістку добру до монастиря – скоро російські війська візьмуть цю землю під свою руку і більше латиняни не будуть знущатися над православним людом, – твердо мовив чернець.

Левченко не поділяв радості посланця, однак часу на роздуми і дискусії не було.

– Треба забиратися звідси. Світає.

Надворі і справді починався новий день…